Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП

Президент Володимир Зеленський звернувся зі щорічним посланням до Верховної Ради. Цьогоріч команда глави держави підгадала промову про внутрішнє і зовнішнє становище України до вагомої дати – 30-ї річниці Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності. Водночас 1 грудня сам президент минулої п’ятниці ще й нарік днем заколоту, до якого відставні міліцейські чини, російські спецслужби та оточення нібито штовхають мільярдера Ріната Ахметова. Додав інтриги перед виступом Зеленського і прес-секретар глави держави Сергій Никифоров, який анонсував у зверненні низку родзинок і несподіванок.

Однак, із сюрпризами на ділі якось не склалося. 40-хвилинний виступ президент фактично перетворив на похвальну оду, передусім собі, за неймовірні звершення і фантастичні досягнення лишень за половину каденції. Зеленський так «смачно» розповідав про втілені в реальність реформи, що низка лідерів суспільної думки у власних враженнях від виступу глави держави констатували «набуття громадянства» чи то Норвегії, чи то Сінгапуру. Президент оперував небувалими економічними й інфраструктурними здобутками (зростання ВВП, доступність кредитів для малого та середнього бізнесу, енергонезалежність, «Велике будівництво») та зробив провідним у своєму зверненні слово «вперше». Аналітичний портал «Слово і Діло» навіть підрахував, що Зеленський вжив прислівник 41 раз, а частіше лунали лише сакральні займенник «ми» та іменник «Україна».

Загалом президент підійшов до промови натхненно. Намагалися посприяти цьому й соратники з правлячої партії «Слуга народу». Найбільша парламентська фракція раз у раз переривала виступ глави держави бурхливими й тривалими оплесками в стилі епохи застою. Кремезні ж депутати більшості за командою керівництва змушені були весь час стояти, аби Зеленський, боронь Боже, не побачив плакати опозиції з незручними для нього запитаннями на кшталт рекордів смертності від COVID-19 чи наявності російського «крота» на Банковій. Але навіть в атмосфері «совкового» прислужництва колишній комік вкотре довів, що актор із нього посередній. Він кудись постійно поспішав, плутав наголоси в словах, обривав склади чи навіть цілі словосполучення. І це при наявності вірних помічників – друкованого тексту та суфлерів обабіч парламентської трибуни. Та й ненависних журналістів Бутусова чи Ткача для виведення президента з рівноваги не було близько.

Послання Зеленського до Ради — відеотрансляція

Це, однак, лише «екстер’єр» виступу Зеленського. Зі змістовим наповненням теж далеко не все гладко. Авторитетне видання «Дзеркало тижня» зробило швидку перевірку викладених президентом у промові фактів. Результати виявилися невтішними для господаря Банкової. Усі 7 проаналізованих гучних тез глави держави виявилися такими, що далекі від реальності. Те ж економічне зростання є суто номінальним, оскільки не враховує чинник інфляції. Т. зв. стабільність у галузі енергетики насправді призвела до імпорту електроенергії з недружньої Білорусі на фоні монополії ДТЕК Ахметова. А запущений процес деолігархізації співпав у часі зі спробами близького до влади дніпровського магната Ігоря Коломойського розділити компанію «Нафтогаз» на дві за принципом російської народної казки про «вершки та корінці». Були й інші прояви маніпуляцій, жонглювання сумнівними досягненнями та даремного оптимізму.

У зверненні до Верховної Ради Зеленський анонсував і кілька ініціатив. Передусім орієнтованою на виборця стала ідея «економічного паспорта». Мовляв, для всіх народжених після 2021 року українців на спеціальному депозиті накопичуватимуться кошти від використання вітчизняних надр. Але заявлені наразі параметри реалізації проєкту насправді роблять його або новим тягарем на плечах платників податків, або мертвонародженою програмою зі смішними фінальними сумами до 18-річчя маленьких українців. Така ж історія і з «множинним громадянством». На папері добра ідея, коли йдеться про другий паспорт для етнічних українців зі Сполучених Штатів, Канади чи Бразилії з Аргентиною, може обернутися ризиками з отриманням паспортів сусідніх держав мешканцями прикордонних областей України. Та й з набуттям українського громадянства росіянами та білорусами теж далеко не все гаразд. На часі актуальнішим є перегляд усіх задоволених за останні 10-15 років заяв на отримання паспортів із тризубом.

Та за всіма красивими обгортками економічних «солодощів» Зеленський приховав свою головну політичну ідею. Він знову почав наполягати на двосторонніх перемовинах з Владіміром Путіним заради завершення війни. Більше того, президент не погребував маніпуляцією і заявив, що «всі зовнішні партнери визнали неможливість зупинити війну без прямих перемовин із Росією». Лідери Сполучених Штатів, Німеччини, Франції та Сполученого Королівства справді розуміють, що ключ від миру лежить у Кремлі. Однак, навряд вони бодай колись ратували за самостійні переговори офіційного Києва з Путіним. Тим більше зараз, коли в офісі на Банковій опинився президент без натяку на політичний досвід і, головне, бажання його набути.

Саме спротив можливій зустрічі Зеленського з російським президентом і став лейтмотивом найбільшої акції протесту 1 грудня. Уже ввечері на Майдані Незалежності зібралися прихильники опозиції, які застерегли владу від необдуманих кроків у питанні війни та миру. Віче в серці української столиці та прохід колони під будівлю Офісу президента поставили за ціль повторити ефект осені 2019-го. Тоді масова акція проти поступок у рамках «Мінська» зірвала втілення в життя домовленостей Єрмака-Козака і надовго окреслила «червоні лінії» для президента. Та тепер Зеленський, вочевидь, зібрався їх переступити, аби ще раз «пошукати мир» в очах Путіна. Однак, розмова віч-на-віч із людиною, яка згодна лише на безумовну капітуляцію України, не тільки зробить неможливим втілення усіх задумів космічного масштабу глави держави, а й спровокує таку гостру кризу, що стане фінальним акордом політичного самогубства…

от POSTUP