Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП

Опозиційні партії одна за одною починають кидати виклик владі. Після гучної інформаційної поразки в спробі затримання Петра Порошенка невдачі продовжують переслідувати Володимира Зеленського та партію влади «Слуга народу». Хтось їх боляче б’є політично, хтось – проводить з’їзди задля перемог у нових раундах боротьби, інші – вже вертять у дзеркалі своєю особистістю з наміром знову розіграти карту «нових облич». Натомість у владних кабінетах, здається, досі не усвідомили, що простору постійно задкувати фактично не залишилося.

Головний бій Банкова цього тижня програла в Київраді. Замість зосередження всіх сил на питаннях національної безпеки і оборони, Офіс президента намагається вхопити в долоні ще більше влади, хоча та наче пісок вислизає поміж пальці. Наприкінці січня Кабінет міністрів змінив процедуру затвердження голів районних державних адміністрацій, а президент майже відразу своїм розпорядженням звільнив очільників трьох РДА Києва. Звісно, з головою Київської міськдержадміністрації Віталієм Кличком консультацій із цього питання ніхто не провів. Так у президентській канцелярії взялися вчергове «поставити в стійло» надто самостійного градоначальника. Дарма, що ця незалежність продиктована, як мінімум, Конституцією і прямим мандатом від містян.

Та після публічної демонстрації імпотентності в час прильоту Порошенка когось налякати владі вкрай важко. От і Кличко з Київрадою оформили потужну відповідь упродовж кількох днів. Силами «Європейської Солідарності» та партії УДАР міська рада зібралася на позачергове засідання, де ухвалила низку політичних рішень. Попри спротив «Слуги народу» Київрада вивела персонал райдержадміністрацій з підпорядкування головам РДА (тепер вони в структурі виконкому ради) й заодно постановила відновити по столиці районні ради. Розрахунок простий – спершу позбавити призначенців Банкової важелів впливу в Києві, а потім завдати нищівної поразки партії влади й на виборах восени.

На хвилі успіху «Український демократичний альянс за реформи» ще й партійний з’їзд провів. Формально метою конгресу стало висування кандидата в 206-му мажоритарному окрузі. Вибори замість вибулого депутата там заплановані на кінець березня. Та на ділі зібрання стало спільною трибуною опозиції. Запрошеними гостями з’їзду були Петро Порошенко, «вічний революціонер» Юрій Луценко, очільниця «Голосу» Кіра Рудик і навіть представники раніше лояльної до влади «Батьківщини» та перші генпрокурор і секретар РНБО епохи Зеленського – Руслан Рябошапка й Олександр Данилюк. Окрилений таким визнанням Кличко закликав опозицію до консолідації, запропонувавши свій УДАР у ролі центра тяжіння.

Оптимізм київського градоначальника, однак, наразі виглядає надто зухвалим. За свіжими даними «Центру Разумкова», лідером симпатій виборців стала «Європейська Солідарність» (25,2 % серед тих, хто визначився і візьме участь у голосуванні). Натомість підтримка УДАРу в 10 разів нижча й співставна хіба з напівживим «Голосом» (2,2 % і 2,3 % відповідно). Інтенсивна виборча кампанія може допомогти політичній силі Кличка самостійно здолати 5-відсотковий бар’єр. Натомість лідерство в опозиційному таборі «ударникам» навряд світить. Тож очільник столиці повинен всерйоз задуматися про новий договір на кшталт «віденського пакту» 2014-го, коли вони з Порошенком домовилися про ролі президента та міського голови й пішли єдиним списком на парламентські вибори.

Спроба кримінального переслідування Порошенка стала подарунком долі для екс-президента. Недолугі спроби «пришити» лідеру «Європейської Солідарності» цілий спектр правопорушень закріпили його статус головного опонента влади й Зеленського персонально. Форсування опозиційними партіями порядку денного теж іде на користь екс-президенту. Розвал більшості у Верховній Раді де-факто може перейти в категорію де-юре щойно основні політичні гравці поза владними кабінетами та їхні закулісні спонсори знайдуть консенсус у питанні кінця епохи Зеленського. Дочасні ж вибори зі своїми стислими термінами проведення фактично унеможливлюють перезапуск старих і просування абсолютно нових політичних сил. Це змусить багатьох шукати «міцні обійми» Порошенка.

Частина оглядачів передрікають співпрацю «Європейської Солідарності» з низкою місцевих партій в нових умовах виборів із регіональними списками. Передусім така координація можлива на Заході, де певні позиції завоювали політичні сили на кшталт Української Галицької партії, «Рідного Закарпаття» чи «угорських» партій. Мають свої кишенькові політичні сили й популярні на місцевому рівні політики Півдня та Сходу. Буде цікаво.

Тим не менше, список охочих повторити приголомшливий успіх Зеленського двох кампаній 2019 року усе довшає. Ось і цей політичний тиждень завершився звісткою про повернення ще одного майже «нового обличчя». Виявляється, Сергій Притула знову вирішив, що вітчизняна політика без нього аж ніяк не обійдеться. Джерела «Української правди» в оточенні коміка зі Збаража навіть про нехитру назву фантомної політичної сили розповіли – «24 серпня». Ініціативні групи зі збору підписів за створення партії нібито вже працюють. А ще рік тому, здавалося, що Притула вже відпрацював свій секретний контракт і більше не силуватиметься грати в політика…

от POSTUP