 |
|
Перша сторінка »
|
|
|
|
|
|
13.11.2019 «Слуга народу» втратила ідеологію, якої не було |
|
«Слуга народу» втратила ідеологію, якої не було |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
У неділю партія влади «Слуга народу» провела перший зїзд після свого тріумфального походу під купол Верховної Ради. У столичному офісному центрі «Парковий» делегати партійного зібрання повинні були зробити кілька формальних речей прийняти до своїх лав депутатів фракції, які йшли на вибори безпартійними, змінити голову партії через обрання Дмитра Разумкова спікером парламенту, а також запустити процес формування місцевих осередків найбільшої у Раді партії, аби взяти участь у виборах в обєднаних територіальних громадах у грудні.
Особливих інтриг, однак, не сталося. За рівнем прогнозованості та, відповідно, нудоти зїзд «Слуги народу» вже стоїть поруч із конгресами попередніх партій влади від Народно-демократичної та СДПУ (о) до Народного союзу «Наша Україна», Партії регіонів чи Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Після прощальної промови Разумкова делегатам запропонували безальтернативного претендента на посаду голови партії Олександра Корнієнка. Він керував передвиборчим штабом «Слуги народу» на парламентських виборах, а в Раді став першим заступником голови фракції Давида Арахамії. Новий лідер, якого підтримали одноголосно, озвучив три ключових пріоритети, які разом із партійцями збирається реалізувати в найближчі 4 роки: якісна зміна політики на місцевому рівні, якісно новий підхід до партійного будівництва та перетворення партії у центр прийняття головних політичних рішень і підготовка нової політичної еліти.
Почати, вочевидь, вирішили з останнього. У ході зїзду до лав партії прийняли майже три десятки народних депутатів. Серед них, зокрема, й одіозний ресторатор Микола Тищенко, телеведучий із вигідними сімейними узами Олександр Скічко, а також група Дубінського-Бужанського та інших, які постійно публічно критикують рішення фракції і відкрито конфліктують із колегами. Із такою «елітою» президент Володимир Зеленський і його перспективна команда ризикує попрощатися із владою навіть не через 5 років, а достроково.
Окрема історія ідеологія «Слуги народу». Ще навесні один із лідерів партії Руслан Стефанчук в інтервю виданню «Левый берег» заявив, що ідеї лібертаріанства стануть основою ідеології нової партії влади. Тоді це був реверанс у бік тих, хто захоплювався грузинськими реформами в період президентства Міхеіла Саакашвілі, координатором яких був Каха Бендукідзе. Три головні стовпи перетворень у кавказькій республіці дебюрократизація, лібералізація і приватизація часто згадувалися і «слугами народу» в період передвиборчої кампанії, і в публічних виступах опісля неї. Однак, новий партійний лідер оголосив, що задля пошуку компромісу всередині партії її ідеологія буде змінена. А ще анонсував, що новий партійний вектор буде «десь посередині між ліберальними та соціалістичними поглядами».
Більшість політичних оглядачів відразу почали глузувати зі «Слуги народу» за те, що вона збирається поєднати непоєднуване. Мовляв, посіпаки президента Зеленського готові створити такого собі ідеологічного Франкенштейна. Та насправді соціальний лібералізм (якщо йшлося про нього) як напрям є доволі популярним. Це, зокрема, платформа канадської Ліберальної партії під керівництвом Джастіна Трюдо, британських «Ліберальних демократів» чи російського «Яблока», а в політичному спектрі цей напрям лібералізму знаходиться правіше соціал-демократії. Тому насправді власну критику журналістам і політологам варто було б спрямувати в інше русло.
Найочевидніше те, що партія «Слуга народу» не змінить ідеологію, бо ніколи її не мала. Фактично ця політична сила є віртуальною, а її результат на парламентських виборах став наслідком електоральної підтримки глави держави. Сам Зеленський не має чітких політичних поглядів, тому неможливо змінити те, чого не було. І президент, і його партія діють конюнктурно та інстинктивно. Захоплення на Банковій результатами різноманітних соціологічних опитувань неймовірне. Тут прагнуть до того, щоб осідлати вже наявну суспільну думку, а не змінити чи сформувати її заново з нуля. На догоду політичній доцільності вони готові сьогодні бути лібертаріанцями, завтра лібералами, а післязавтра соціалістами.
У президентській команді свято вірять, що діють несистемно й такий підхід приведе главу держави та його партію до політичного успіху. Та, схоже, на Печерських пагорбах сплутали несистемність із безсистемністю. Надихаючись думкою щодо кожної конкретної проблеми з аналітичних даних Центру Разумкова чи соціологічної групи «Рейтинг», неможливо змінити країну, бо перетворення мають бути системними та проводитися у рамках єдиної стратегії змін. Косметичні ж підрихтовування то тут, то там, зрештою, запустять незворотній процес руйнації фундаменту, а під завалами ризикують опинитися не тільки партія «Слуга народу» та президент Зеленський, а й увесь державний механізм |
|
|
|
|
Розворот Коломойського |
|
Розворот Коломойського |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
 Олігарх Ігор Коломойський у другій половині цього тижня знову змусив говорити про себе провідні медіа не тільки України, а й планети загалом. Дніпровський магнат дав скандальне інтервю американській газеті New York Times. У ньому він зробив кілька контроверсійних заяв, а у висловлюваннях Коломойського поміж рядками знову руба постає питання щодо його реального впливу на чинну вітчизняну владу. Як мінімум, ідеться про взаємозвязок. Надто вже схоже звучить їхня риторика. |
| Детальніше>> |
|
|
|
