 |
|
Перша сторінка »
|
|
|
|
|
|
11.09.2019 ЗЕлене світло для «плану Штайнмайєра» |
|
ЗЕлене світло для «плану Штайнмайєра» |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
Президент України Володимир Зеленський продовжує гнути свою лінію у внутрішній і зовнішній політиці. Після успішної атаки на Центральну виборчу комісію силами провладної більшості у Верховній Раді глава держави взявся за міжнародний вектор. У четвер він під час зустрічі зі своїм фінським колегою Саулі Нііністьо мимохіть анонсував обговорення лідерами «Нормандської четвірки» т. зв. формули Штайнмайєра. Таким чином, офіційний Київ відреагував на позицію Москви, озвучену тамтешнім міністром закордонних справ Сєргєєм Лавровим.
Росія ще наприкінці серпня назвала умову для проведення зустрічі президентів України, Росії, Франції та канцлера Німеччини. Кремль прагне «зафіксувати на папері» ідеї колишнього глави МЗС, а нині німецького президента Франка-Вальтера Штайнмайєра. Власне свій проект він презентував ще в 2015 році, коли стало зрозуміло, що ні Київ, ні Москва не готові виконувати Мінські угоди в повному обсязі. План базується на політичному врегулюванні ситуації на Донбасі, а також взаємних поступках у питаннях ключових перепон виборів, особливого статусу та відведенні військ.
Так, для початку український парламент мав би ухвалити закон про вибори в окремих районах Донеччини та Луганщини. За цим обидві сторони відводять війська від лінії зіткнення і проводиться виборча кампанія під наглядом ОБСЄ. Якщо вибори визнають прозорими та демократичними, то Донбас отримує сумнозвісний особливий статус, а вже потім місцеві бойовики роззброюються, а Україні повертають контроль над державним кордоном. Коротко кажучи, план Штайнмайєра вигідніший Росії, ніж українській владі, адже саме росіяни щоразу наполягають на алгоритмі «спочатку вибори потім контроль над кордоном». Попереднику Зеленського на посаді президента Петру Порошенку така ідея була не до душі. Та й реалізувати її із конфігурацією Ради попереднього скликання фактично було нереально.
А новий глава держави зі своїм захмарним рейтингом довіри (понад 70 %), схоже, готовий ризикнути. Представник України в Тристоронній контактній групі в Мінську Леонід Кучма вже висловив упевненість, що Зеленський запропонує «Нормандській четвірці» відведення військ по всій лінії зіткнення, а першими ластівками цього процесу стануть Станиця Луганська, Петровське та Золоте. Однак, бувалий політик Кучма вже бідкається, що недосвідченому Зеленському буде важко під час майбутніх перемовин. На його думку, Еммануель Макрон і Анґела Меркель підштовхуватимуть українського президента до неприйнятних (для українського суспільства) поступок Владіміру Путіну.
Ще далі стежкою презентації планів нової влади пішов міністр закордонних справ Вадим Пристайко. У рамках щорічного форуму «Ялтинська економічна стратегія» він відверто заявив, що було б добре провести наступні місцеві вибори по всій території України, зокрема, й на окупованому Донбасі. Формулу ж Штайнмайєра очільник МЗС не вважає чимось особливим, відзначивши, що в її реалізації немає ні «зради», ні «перемоги». Цікаво, що попередня команда в міністерстві дотримувалася протилежної думки. Міністр Павло Клімкін не бачив у росіян бажання провести справжні, а не карикатурні вибори, спрямовані виключно на легітимацію окупаційної адміністрації. На його думку, така кампанія має бути з повним доступом вітчизняних ЗМІ та партій і можливістю голосувати для переселенців, а в умовах присутності військ вибори взагалі є нереальними. Натомість його заступниця Олена Зеркаль ще в серпні заявила, що «план Штайнмайєра» два кроки назад для України та етап, до якого повертатися немає сенсу.
Щоправда, інформаційна хвиля після першої згадки президентом Зеленським проекту свого німецького колеги змусила владу відкоригувати власний підхід до проблеми. У пятницю глава держави, відповідаючи на запитання медіа, озвучив прийнятну для нього послідовність дій: обмін полоненими, розведення військ по всьому фронту, обговорення формату виборів на Донбасі. На пряме ж уточнення, чи передуватиме волевиявленню виведення військ із окупованої території, президент запевнив, що «по-іншому не може бути».
Вочевидь, офіційний Київ згадав про «формулу Штайнмайєра» не просто так. Кремль упродовж тривалого часу під надуманими приводами уникав зустрічі четвірки лідерів і намагається й тепер відтермінувати зустріч. Причина банальна Путіну не потрібні ані мир на Донбасі, ані стабільна Україна. Однак, поява на горизонті можливості реалізувати прийнятний для Москви план може «витягнути» російського президента на зустріч із Зеленським, Макроном і Меркель. У цій ситуації команді українського глави держави слід чітко провести червоні лінії та не зациклюватися на розбіжностях із Францією і Німеччиною. Париж і Берлін мають власні інтереси, а Євросоюз давно прагне порозумітися із РФ задля відновлення кооперації на мільярди євро, доларів, рублів.
Натомість президенту Зеленському настав час показати відданість національним інтересам. Мир на Донбасі був одним із наріжних каменів його передвиборчої кампанії. Це знайшло електоральний відгук, тож тепер він зобовязаний докласти максимум зусиль, щоб його досягти, або ж, принаймні, раз і назавжди довести навіть найвірнішому прихильнику ідеї «братніх народів», хто насправді не хоче миру на Сході. «Формула Штайнмайєра» звісно, варіант неідеальний, але може стати реальним інструментом досягнення мети. Залишається сподіватися, що в кабінетах на Банковій зараз наповну вирує робота, аби своєї цілі досягла Україна, а не Путін. |
|
|
|
|
Перемога з багатьма невідомими |
|
Перемога з багатьма невідомими |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
 Минулої суботи нарешті сталася довгоочікувана подія. До України з російського полону повернулося 35 українців, серед яких і політичні вязні з 5-річним досвідом перебування у «братських» тюрмах. Режисера Олега Сенцова, ще кількох кримчан і вихідців із інших регіонів у аеропорту «Бориспіль» особисто зустрів президент Володимир Зеленський, а також керівники правоохоронних органів і пенітенціарних служб. |
| Детальніше>> |
|
|
|
