 |
|
Перша сторінка »
|
|
|
|
|
|
07.03.2019 Батіг і пряник Вашингтона |
|
|
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
Цього тижня Сполучені Штати вкотре довели, що залишаються провідним гравцем української політики. Передусім мова, звісно ж, про політику зовнішню. Офіційний Київ волею обставин змушений слідувати за генеральною лінією Вашингтона. Та вразливість вітчизняного державного механізму зрештою призвела до того, що й на внутрішню політику України вплив усесильного американського Держдепартаменту в останні роки став неймовірно помітним.
Розпочався тиждень позитивно. У понеділок стало відомо, що Сполучені Штати на рік продовжили санкції проти Росії за агресію щодо України. Президент Дональд Трамп пролонгував відразу 4 укази свого попередника Барака Обами та підтвердив, що дії та політика Росії з підриву демократичних процесів та інституцій в Україні загрожують її миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності, а також є загрозою і для національної безпеки та зовнішньої політики США. Крім того, Білий дім продовжив дію обмежувальних заходів, запроваджених адміністрацією Трампа у вересні 2018-го.
Добрі звістки з-за океану надійшли й у вівторок. Під час слухань в оборонному комітеті Сенату командувач Європейським командуванням Збройних сил Сполучених Штатів Кертіс Скапаротті заявив, що американці розглядають надання додаткової летальної зброї Україні. Причиною такого кроку стала агресія Росії у Керченській протоці в листопаді та подальші намагання Москви мілітаризувати Азовське та Чорне моря. Зокрема, Штати турбують стрімке переоснащення російського Чорноморського флоту, втрати Військово-морських сил України після анексії Криму та минулорічного інциденту, що завершився полоном українських моряків у «Лєфортово».
Та на цьому вашингтонські «пряники» для України завершились. Посол Сполучених Штатів у Києві Марі Йовановіч у вівторок публічно заявила, що керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький повинен бути звільнений. Мовляв, його подальше перебування на посаді ставить під загрозу цілісність антикорупційних інституцій. На думку Йовановіч, людині, яка консультувала підозрюваних стосовно уникнення відповідальності за корупційні дії, не можна довіряти, та ще й залишати на чільній посаді у правоохоронній системі.
Загалом, думка не нова. Холодницький, як і його колега в непосильній боротьбі з корупцією Артем Ситник (директор НАБУ), оскандалилися на повен зріст, не виправдали покладених на них сподівань і, схоже, поховали ідею «нових» правоохоронних органів назавжди. Утім, одна справа, коли про це говорять вітчизняні політики опозиціонери та можновладці, інша представники інших держав. Колишній віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден у своїх мемуарах зізнався, що тиснув на президента Петра Порошенка та тодішнього премєр-міністра Арсенія Яценюка, щоб ті погодилися на звільнення «сучого сина», генпрокурора Віктора Шокіна. Та його вимоги (чи то пак рекомендації) були непублічними й до певної міри прийнятними відставка одного з «любих друзів» глави держави була однією з умов надання фінансової підтримки Україні. А ось подібні голосові команди з уст дипломата вищого рангу в цивілізованому світі є абсолютно неприйнятними.
Сам Холодницький на заяву Йовановіч відреагував доволі стримано. Керівник САП вважає, що поведінка посла на її совісті, а втручання у внутрішні справи іншої держави є неприпустимим. Дивно, та мінімум такою мала б бути реакція вітчизняного Міністерства закордонних справ. Послу, хай і американському, потрібно було негайно вказати на його місце. Більше того, Павло Клімкін повинен був викликати Йовановіч «на килим» до МЗС, аби та пояснила свої вислови, а за відсутності публічних вибачень і розглянути питання щодо дисциплінарних заходів у відповідь.
Власне так у подібних ситуаціях себе поводять суверенні держави. Україна, вочевидь, до такої категорії не входить. «Проковтнувши» недипломатичну заяву Йовановіч, українська влада вкотре додала балів тим, хто сумнівається у субєктності Києва в міжнародних відносинах. І, схоже, владна верхівка навіть про це не здогадується. Не секрет, що Росія з 2014 року активно просуває ідею про маріонетковий уряд в Україні, який є сліпим виконавцем волі Сполучених Штатів або взагалі інструментом у геополітичній битві з Москвою. Навіть питання війни та миру на Донбасі Владімір Путін воліє вирішувати з Анґелою Меркель чи Дональдом Трампом, а не представниками України.
Тепер жарти та пропагандистські кліше про «вашингтонський обком» почали набувати реальних обрисів. Американський посол на фоні скандалу з розкраданням в оборонній сфері «радить» провести аудит «Укроборонпрому», а президент Порошенко наступного ж дня бере під козирок і цю рекомендацію втілює у життя. Йовановіч каже, що посадовця треба відправити у відставку українське МЗС ніяк не реагує, а президентська канцелярія готує звільнення. Що далі? Може в Держдепартаменті відразу напишуть результати виборів президента, щоб остаточно явити світу факт втрати Україною державної субєктності?.. |
|
|
|
|
Три тижні бруду |
|
|
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
 Рівно три тижні залишилося до «дня тиші», коли з телевізорів і радіоприймачів зникнуть агітаційні ролики кандидатів у президенти, їхні бадьорі обличчя і невигадливі гасла зірвуть чи замалюють на усіх видах зовнішньої реклами, а нервова система більшості українців на короткий період отримає шанс повернутися до норми. Та поки пересічні громадяни чи то пак «маленькі українці», як люблять їх величати політики, можуть лише помріяти про спокій. |
| Детальніше>> |
|
|
|
