Антон ФЕДОРЦІВ, для ПОСТУПУ

У вітчизняній політиці – нова смуга потрясінь. У середу з’явилися довгоочікувані результати спільного розслідування команд Bellingcat та The Insider про підготовку та зрив операції спецслужб України задля захоплення російських військових злочинців. Найманців з компанії «Вагнера» мали затримати після примусової посадки літака з ними в одному з українських аеропортів минулорічного літа. Однак, через імовірно злочинне зволікання влади «вагнерівці» так і не вилетіли з Білорусі до турецького Стамбула (літак під надуманим приводом мали посадити в Україні), були затримані спецназом тамтешнього КДБ і згодом спокійно відбули до Росії. А вже за кілька тижнів журналісти та опозиція звинуватили президента Володимира Зеленського та його оточення у зриві спецоперації на втіху Кремлю.

З тих пір амплітуда політичного скандалу кілька разів сходила нанівець і розгорялася з новою силою. Почавши з позиції, що спецоперація – вигадка екс-президента Петра Порошенка, чинна влада надалі пройшла всіма стадіями заперечення. На Банковій сердилися і почали звинувачувати Захід (!) у втягуванні офіційного Києва в свої шпигунські ігри (гнів). Потім несподівано визнали, що спецоперація все ж готувалася, але з нею однаково щось було не так і «довелося» телефонувати Лукашенці нібито з метою запобігти міжнародному скандалу (торг). За цим влада вирішила заговорити «Вагнергейт» у тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради. Її очільником зробили лояльну до Офісу президента депутатку Мар’яну Безуглу, лікаря за фахом, яка раз у раз в потрібні моменти зривала засідання ТСК і з папірця читала вигідні команді Зеленського висновки (депресія). Тепер же, після появи розслідування з величезним масивом даних, владі саме час перейти до фінальної стадії – прийняття.

Тим більше, що головним посилом великого дослідження став сам факт реальності спецоперації «Авеню». Головне управління розвідки Міноборони в співпраці з контррозвідкою СБУ розробило схему для вербування цікавих українському правосуддю російських найманців. Причетних до збиття Іл-76 у Луганську, цивільного «Боїнга» над Донеччиною та інших військових злочинів у зоні бойових дій «вагнерівців» через фіктивну компанію «брали на роботу» для охорони інфраструктурних об’єктів «Роснафти» в далекій і дружній Москві Венесуелі. Зібравши до літа 2020-го сотні зізнань і гігабайти доказових матеріалів, українські розвідники вирішили відібрати найбільш одіозних найманців і затримати їх на фінальному етапі спецоперації. Та втрутилася політика. Президент Зеленський вперше дізнався про наміри ГУР Міноборони 15 червня, схвалив операцію і попросив підготувати докладний план. Однак, за кілька днів до старту глава держави через керівника Офісу президента Андрія Єрмака наполіг на відтермінуванні спецоперації. Мовляв, гучне затримання «вагнерівців» зірве домовленості про «перемир’я» на Донбасі.

Вихід міжнародного розслідування спричинив ефект політичного вибуху. Ця тема стала провідною для обговорення у мережі та незалежних медіа. Натомість головні антигерої – Зеленський і Єрмак – наче води в рот понабирали. Взяти удар на себе спробували глашатаї чинної влади. Радник глави Офісу президента Подоляк у розслідуванні Bellingcat якимось дивом знайшов підтвердження позиції Банкової. Мовляв, Єрмак не має жодних повноважень віддавати прямі чи непрямі розпорядження главі розвідки, а тому вся «конспірологія» – від лукавого. А ще один порадник канцелярії Арестович і глава фракції «Слуга народу» Арахамія в істериці фактично переклали відповідальність на… екс-начальника ГУР Міноборони Василя Бурбу, який повинен був ігнорувати команди всіх, окрім профільного міністра та президента.

Кульмінацією інфантильного намагання глави держави сховатися від проблем стало рішення проігнорувати разом із Єрмаком запрошення до студії «Свободи слова Савіка Шустера». Звісно, на Банковій знайшлися з поясненням на кшталт «не летимо в ефір за першим викликом олігарха». Та чогось в часи набирання теплих телевізійних ванн ані Зеленський, ані його консільєрі походами на канал «Україна 24» не гребували. Про особливі ж взаємини з «1+1» дніпровського магната Коломойського в пристойному товаристві взагалі краще не згадувати. Та втрата лояльності медіахолдингу Ріната Ахметова з низкою конфліктів у сфері економіки широко «відкрила очі» Офісу президента на контрреволюційну діяльність товариша з Донецька. Однак, і тут команда Зеленського сіла в калюжу. Шустер і «Медіа Група Україна» красиво обставили відмову першої особи ефектною картинкою з порожніми кріслами в студії, а сам ефір перетворився у бенефіс відставного розвідника Бурби.

Звісно, сподіватися на добровільну відставку Володимира Зеленського з посади через зрив спецоперації «Авеню» було б наївно. Навіть Річард Ніксон в умовах сталої ліберальної демократії у розпал «Вотергейту» чіплявся за крісло президента Сполучених Штатів до безславного кінця всіма можливими й неможливими засобами. Однак, в умовах браку державницької відповідальності в першої особи вагоме слово мали б сказати інші – парламент і правоохоронні органи. І якщо робота Верховної Ради фактично паралізована непублічним крахом однопартійної більшості, то ціла мережа нових, створених на догоду Заходу відомств, мали б працювати в поті чола 24/7 для пошуку винних у зраді національних інтересів. Зголосилося наразі лише Державне бюро розслідувань. 19 листопада ДБР відкрило кримінальне провадження за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, через злив журналістці Яніні Соколовій пов’язаних із «Авеню» документів…



от admin