Про те, що дороги у нас погані, а іноді просто жахливі, знаємо і ми, й іноземці, які приїздять до нашої країни і міста, зокрема. Про те, чому у нас такий невеселий стан справ з ремонтом автошляхів і як планується вирішити це питання в майбутньому — розмова з генеральним директором Служби автомобільних доріг у Львівській області Степаном Маїком.

— Степане Івановичу, стан доріг у Львівській області на сьогодні якщо не критичний, то принаймні з впевненістю можна сказати — плачевний. Фахівці основною причиною такої ситуації називають недостатнє фінансування як з боку держави, так і з боку органів самоврядування. Як насправді виглядає ситуація?

— В першу чергу, необхідно згадати, що протяжність автомобільних доріг загального користування в області становить 8,3 тисячі кілометрів, із них автодороги державного значення — 673 км, а автодороги місцевого значення — 7,6 тисячі км. Експлуатаційний стан автомобільних доріг нашої області в цілому задовільний, за винятком окремих ділянок, що потребують капітального ремонту, і зрозуміло, що це тягне за собою великі кошти, котрих недостатньо.

Найбільше критичних зауважень на сьогодні ми отримуємо стосовно стану доріг у таких напрямках: Київ—Чоп (м. Олесько, с. Хватів, с. Запитів, м. Сколе на межі Львівської та Закарпатської областей), наступним важким я б сказав напрямком є траса Львів—Кіровоград—Знам’янка — через села Підгайчики та Плугів, і ще дві важливі для області траси: Львів—Краковець та Львів—Луцьк. Усі ці траси є міжнародними транспортними коридорами як для автотранспортного перевезення вантажів, так і для туристичних маршрутів. Уся критика стосовно стану цих доріг є абсолютно справедливою. І, на мою думку, за своїми теперішніми технічними параметрами, а це ширина та міцність покриття, пропускна здатність в окремих ділянках надто низька. Особливо неможливо забезпечити безпечний та комфортний потік автотранспорту, котрий за останні роки зріс у 3-5 разів, у гірській місцевості. Вартість проведення ремонтних робіт на цих ділянках значно перевищує суму виділених коштів. Поліпшення стану автодоріг області буде відчутним при збереженні динаміки збільшення фінансування у наступні роки.

— Отже стан фінансування в цьому році дещо покращився у порівнянні з минулими роками?

— Фінансування дорожньої галузі Львівщини, як зрештою і України в цілому, становить лише близько 18% від нормативу ремонтних робіт. Але я недаремно сказав, що якщо тенденція щодо фінансування з державного бюджету збережеться, то в наступні роки ми зможемо значно покращити стан автодоріг. Якщо проаналізувати динаміку фінансування з державного бюджету, то ми бачимо таке: у 2000 році надійшло 13,4 млн грн, у 2001 році — 16,8 млн грн, у 2002 році — 26,7 млн грн, а в цьому році фінансування становитиме 57,6 млн грн. Але ще є кошти, котрі повинні надходити з місцевих бюджетів — це 50% від податку з власників транспортних засобів, бо решта 50% залишає у себе орган самоврядування. І цих коштів щороку все менше. Практично можна стверджувати, що з місцевих бюджетів райавтодорам кошти не перераховуються і куди скеровуються, на які потреби вони йдуть — ми не знаємо. Окрім Старосамбірського району, котрий райавтодору перерахував цього року 140 тисяч гривень, та ще декількох районів та міст.

Фактично нам цього року з місцевих бюджетів мало б надійти понад 11 млн грн, але на сьогодні з цих коштів ми отримали всього 7,8 млн грн Тоді, як в минулому році — 15,2 млн грн.

— Але найбільше нарікань про стан доріг — від мешканців міст області, а левова частка нарікань припадає на Львів.

— Я хочу окремо зазначити, що дороги у містах є комунальними і ремонтуються лише коштом з місцевих бюджетів, а не Службою автомобільних доріг. Це помилкове твердження, що за всі дороги в області відповідає облавтодор. Ми відповідаємо за експлуатаційний стан доріг в області, але в містах ці дороги в комунальній власності, і всі претензії треба скеровувати органам самоврядування, а не нам. Більше того, якщо у містах залишається 50% закумульованих коштів, а 50% вони повинні відсилати райавтодорам, то Львів, згідно з законодавством, залишає у себе 70%.

— Степане Івановичу, Ви сказали, що в цьому році вже отримано з державного бюджету 41 млн грн. На що пішли ці кошти?

— Всі кошти, котрі надійшли з державного бюджету на сьогодні вже освоєно. Це 160 км середнього ремонту — поверхнева обробка доріг, ямковий ремонт. Також зробили реконструкцію дороги Запитів—Новий Яричів, де використали новий технологічний підхід із застосуванням певних необхідних хімічних сполук і витратили 4 мільйони. Для середнього ремонту доріг ми закупили нову французьку установку. Вперше в цьому році з Києва нам виділили п’ять нових грейдерів, один автокран, два піскорозкидувачі та два віброкотки. Велику роботу цього року ми провели в Жовкві — взяли на баланс 5,2 км місцевої дороги і провели на 2,5 км капітальний ремонт, витративши 3,5 млн грн, а необхідно ще 2 млн грн, щоби закінчити усю цю ділянку. Багато нарікань було на дорогу у місті Славську. Розуміючи, що міські комунальні служби не в стані відремонтувати ці 4 км дороги, ми перебрали їх на власний баланс, і вже завершуються ремонтні роботи. Ще взялися за дороги в Моршині, але, напевно, їх ремонт розпочнемо вже в наступному році. Питому вагу у ремонтах доріг займають мости, більшість з яких на сьогодні потребують значних капітальних ремонтів, а відповідно і коштів. В Сколівському районі — три мости, по одному в Старому Самборі, Жидачівському та Пустомитівському районах.

— Прокоментуйте інформацію, котра нещодавно з’явилась у пресі, про те, що асоціація автомобілістів України обурена станом доріг в області і зокрема роботою підприємства, яке Ви очолюєте.

— А що це за асоціація? Звідки вона взялась? Хто її очолює? Я дав доручення юристам з’ясувати це, а також ті претензії, котрі вони начебто мені висловлюють. Я вважаю, якщо якась організація чи асоціація має певні претензії, то нехай вона приходить до мене, сідаємо за один «круглий стіл» і вони ставлять мені запитання, а я їм відповідаю. Вони ж чомусь не ставлять запитань про проблему недофінансування? А одразу в пресу подають свої тексти заяв. Я вважаю, що якби вони дійсно мали обґрунтовані претензії, то прийшли б офіційно до мене і мені їх висловили, а я такої асоціації ніколи не бачив і її керівництва не знаю.

— Також в пресі з’явилась заява голови ОУН в Україні Романа Козака про те, що у місті Львові у Вас є особняк, в якому Ви добудовуєте вже четвертий поверх…

— Якби Остап Козак мав принаймні елементарне поняття про те, хто ще, крім мене, проживає у цьому особняку, то ніколи б не робив ніяких заяв. Це особняк на дві абсолютно чужі сім’ї. Я говорю чужі, щоби зрозуміли, що це не сім’я мого сина чи доньки. У мене велика сім’я, але ми живемо на двох перших поверхах. На третьому і четвертому живуть мої сусіди, котрі власне і добудовують собі поверхи. Між іншим, я на них дуже злий, бо вони через усі ці перебудови затопили мені цілий другий поверх… Але що поробиш…

Розмовляла Тетяна ВОЛИНКА

от POSTUP