Леся БАЛУЦЬКА, ПОСТУП

«Бог бо так полюбив світ,що Сина свого Єдинородного дав,
щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув,
а жив життям вічним». (Ів. 3, 16)

21 вересня християни відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці – Марії, матері Ісуса Христа, спасителя світу. Велична постать Діви Марії вшановується християнською Церковою, як доказ величі Жінки – Матері, обраної Богом для втілення великої місії – Непорочного зачаття Ісуса Христа та його народження, як початок Його земного та водночас Божественного шляху порятунку людства. Християнська Церква вшановує Пресвяту Борогодицю як захисницю та покровитильку усіх людей, яких Ісус, в час свого розп’яття, символічно передав в обличчі свого учня Івана. «Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!
Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе. (Ів. 19,26-27).

Рівно ж як головним завданням свята Різдва Христового є гідна зустріч новонародженого дитятка – Ісуса, свято народження Пресвятої Богородиці спонукає до вшанування найближчої та найріднішої людини для Ісуса – його матері Марії. Святкування Різдва Пресвятої Богородиці допомагає християнам краще усвідомити Євангельську подію народження Ісуса Христа, адже події, які супроводжували народження Марії, уже сповнені великих чудес, святості і благовіяння.

Марія народилася в сім’ї подружжя досить поважного віку. Згідно з переказами, Йоаким та Анна були дуже побожними людьми і довгі роки молилися, аби Бог їх обдарував дитиною. В цей час у єврейському світі бездітність подружжя вважалося суворим покаранням Господа за гріхи. Праведні та побожні Йоаким і Анна аж до похилого віку терпіли наругу і зверхнє ставлення своїх сусідів та людей, яких знали. Не зважаючи на серйозні звинувачення у свій бік з боку людей, подружжя не втрачало надії на можливість зачати і народити дитину, відтак, пообіцяли, що за вислуханням Господа їхнього прохання, посвятять свою дитину Йому на служіння.

Навіть молитви Йоакима та Анни зустрічали перешкоди на своєму шляху. Так, будучи уже в похилому віці, в один із святкових днів Йоаким пішов до храму в Єрусалимі, бажаючи там перед вівтарем скласти пожертву Богові. Однак первосвященик не прийняв цієї жертовності, натомість, посилаючись на бездітність Йоакима, піддав його великому приниженню і назвав недостойним. У великому розпачі Йоаким пішов далеко в пустелю і там, плачучи, молився до Господа з проханням про дитину. У свою чергу, Анна, дружина Йоакима, коли довідалася про те, що відбулося з її чоловіком у храмі, також дуже засмутилася, однак, ще більше набралася віри і продовжувала молитися про дарунок Божий – народження дитини.

Свято Різдва Пресвятої Богородиці, окрім вшанування чистоти та величі Матері Ісуса, як і її величної життєвої місії, є також духовним святом віри і посвяти. Йоаким та Анна – люди, яких християнська церква вшановує як святих, попри розуміння своєї фізичної нездатності народжувати дітей, адже перекази зображають праведних Йоакима та Анну старими людьми, не зневірюються, продовжують молитися, з метою втілення своєї життєвої місії – народження дитини та продовження роду. Однак Господь їх обдаровує набагато більшою нагородою, аніж сповнення прохання. В сім’ї віруючих Йоакима та Анни народжується Марія – майбутня Матір Спасителя світу. Таке випробування вірою не було даремним, а лише підтвердило вибір Творця, який поклав на Йоакиму та Анни також велике завдання – стати батьками Богородиці і виконати свою обітницю – віддати дитину на служіння Богові.

Архангел Гавриїл, той, який згодом сповістить Богородиці про народження Сина Божого, приніс Йоакиму та Анні радісну звістку: у них народиться дитина – Матір Відкупителя людства. Пресвята Діва Марія народилася в невеликому місті Галилеї – Назареті. Їй дали поширене серед ізраїльтян ім’я – Міріам – Марія. Свято Її Різдва стало великим знаменням – початком сповнення великих Божих обітниць, початком спасіння людського роду, хоча в час народження, ніхто не знав, що ця дитина – незвичайна. Лише згодом, коли особлива святість Марії почала проявлятися в її поведінці, спілкуванні з оточуючими, в окремих висловлюваннях, то близькі та рідні говорили, що це дивна дитина. З плином часу стає все більше зрозуміло, що ця, на перший погляд, звичайна, а подекуди дивна дитина, несе із собою велике завдання, неповторну місію: народження Божого Сина.

Святість Марії проявлялася упродовж життя. Її покірність та довіра до Бога є прикладом великої святості. День Різдва Пресвятої Богородиці є великим днем радості кожної віруючої людини, адже також є підтвердженням сповнення усіх добрих прагнень, заснованих на вірі в Бога.

«Святий Андрій Критський (766р.) говорить у своїй проповіді на Різдво Пресвятої Богородиці, що «сьогоднішнє свято є для нас початком свят. Воно є дверима до ласки й правди. Сьогодні готується для творця всього жива святиня і твориво готується стати Божественним мешканнчм свого Творця». А святий Іван Дамаскин каже, що «день Різдва Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через неї обновився весь людський рід, і смуток праматері Єви перемінився в радість». (Андрій Йосафат Григорій Трух. – «Життя Святих»).

Свято Різдва Пресвятої Богородиці у Візантійській Церкві з’явилося дуже давно і належить до великого переліку Богородничних свят. Однак точна дата його святкування невідома. Про нього, зокрема ісують згадки і в святого Йоана Золотоустого і в святого Августина. У V столітті в Служебнику папи Геласія (492 – 496 р.р.) також згадується про це свято. «Офіційне затвердження свята Різдва Пресвятої Богородиці приписують кесарю Маврикієві (582-602)». (Отець Юліан Катрій «Пізнай свій обряд»).

Із Сходу свято Різдва Марії перейшло на Захід, спершу до Риму (в VII ст.), а звідти згодом поширився в Латинській Церкві. Характерно, що Римо-Католицька Церква святкує це свято 8 вересня – рівно через дев’ять місяців від свята Непорочного зачаття, яке західні християни відзначають 9 грудня. Православні та Греко-католики, згідно із Юліанським календарем, відзначають ці свята 22 грудня та 21 вересня відповідно.

Воно стало празником тому, що того дня сповнилося дев’ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію 9 грудня. Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.

от POSTUP