Все нове – це добре забуте старе

Юлія СОКИРКА, ПОСТУП

Прихід літа, заміть очікуваного затишшя, активізував політичне життя. Після кадрової революції на Банковій вкотре взялися за реформи, цього разу мова йде про пенсійній новели. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко пообіцяв, що завдяки механізму доплат, добровільному виходу на пенсію жінками та обмежень для держслужбовців, цей варіант пенсійної реформи буде більш привабливим для мільйонів потенційних пенсіонерів.

Що не кажіть, але політика затягування поясів не приносить додаткових електоральних балів, а на носі парламентські вибори. Можливо, саме тому на Банковій форсують проведення реформ, аби народний гнів та пристрасті встигли влягтися до березня 2012. Проте лише анонсовані та вже розпочаті реформи можуть стати непосильним тягарем, який залишить за бортом ряд ключових фігур, серед яких і Сергій Тігіпко. Не виключено, що саме це і є основною метою нинішньої влади, яка таким чином позбувається потенційних конкурентів.

Який би не був розклад політичного пасьянсу, пересічним громадянам не легше від усвідомлення того, що вони лише пішаки в чужій грі. Особливо боляче реформаторські новації уряду сприймають найбільш незахищені верстви населення – пенсіонери та бюджетники, адже пенсія і зарплата – їхнє основне і, як правило, єдине джерело для існування.

З іншого боку, мабуть ні в кого не викликає сумніву перезріла необхідність проведення пенсійної реформи, адже, як свідчить статистика, кожна шоста гривня Пенсійного фонду – дефіцитна, тобто витягнута знову ж таки з наших кишень. Обійтися без реформи не вдасться, оскільки вже співвідношення між кількістю пенсіонерів та працюючих становить 1:1, причому демографічна ситуація не в користь працюючих.

Перед необхідністю проведення пенсійної реформи постала не лише Україна, але й ряд європейських країн. На сьогоднішній день лише в Україні найнижчий пенсійний вік, в решті країн його підняття відбувалося різко і без зайвих сентиментів. В свою чергу українки, згідно проекту Тігіпка, на початках мають право вибору – або швидше виходити на пенсію, або отримувати компенсацію у вигляді вищої пенсії в майбутньому.

Ложкою меду в бочці дьогтю може стати хіба норма про обмеження допустимого розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами (7640 грн), причому мова йде не лише про нові пенсії, але й вже призначені. Таким чином, судді, прокурори та держслужбовці, які поспішили вийти на пенсію та попризначати собі захмарні виплати, спіймали блазня. Тепер держава намагається продемонструвати, що в плані пенсій для неї всі рівні. Власне це і є принцип розподільчої справедливості, на якій тримається вся стара Європа, і яка чомусь зовсім не працює в Україні.

Слід відзначити, що в новій редакції пенсійної реформи є система компенсаторів, передбачена для тих, які готові працювати довше. Так, за кожен місяць пізнішого виходу на пенсію передбачено +0,5% до пенсії протягом перших 5 років та +0,75% після 5 років. Таким чином, виходячи на пенсію на 5 років пізніше, можна отримати на 30% вищу пенсію, а на вже на 6 – на 54%. Що стосується жінок, то за кожні півроку пізнішого виходу на пенсію для них передбачено 2,5% компенсації. Більше того, ці компенсатори працюють автоматично, що позбавляє всієї цієї бюрократичної тяганини та необхідності вистоювати довжелезні черги.

На відміну від попередньої концепції пенсійної реформи, збережено протягом трьох років можливість виходу на пенсію жінками в 55 років, але лише за наявності 30 років трудового стажу. Крім того, прийдеться відмовитися від 0,5% пенсії за кожен місяць більш раннього виходу на пенсію. Така норма перестає діяти після досягнення жінкою–пенсіонером 60-річного віку.

За словами Миколи Азарова, громадяни України повинні зрозуміти безальтернативність проведення пенсійної реформи в країні. Він переконаний, що підходити до проведення пенсійної реформи потрібно дуже гнучко. Азаров також підкреслив, що проведення пенсійної реформи є «складною справою», але її результатом має стати встановлення в країні більш високих і диференційованих пенсій, які б відповідали вкладу людини в період її трудової діяльності.

В свою чергу спікер Володимир Литвин вважає, що закон про пенсійну реформу необхідно ухвалювати в першому читанні, але потім вилучати положення, які викликають спротив у громадян. «Зрозуміло, що треба приймати в першому читанні даний законопроект, а тоді ті позиції, щодо яких є радикальне заперечення, можливо, вилучати», – зауважив спікер.

Володимир Литвин також виступив проти обмеження максимального розміру пенсії, що на його думку, суперечить Конституції. За його словами, якщо такий стан пройде в законі, то далі може настати ланцюгова реакція, і «потім будуть наступати на соціальні права багатьох інших верств населення таким же чином». Литвин також зазначив, що рішення про те, щоб цих положень не було в законі не викличе захоплення у людей. На його думку, питання про включення до порядку денного сесії законопроекту про пенсійну реформу буде вирішено у вівторок на найближчому пленарному тижні.

Таким чином вже найближчим часом ми станемо свідками розвитку «спекотного» політичного сезону. Окрім кадрових рішень нас чекає реалізація обіцяної пенсійної реформи. Аби пенсійна пілюля не видавалася вже такою гіркою, влада вирішила запакувати її в робінгудівську обгортку, мовляв заберемо від багатих і віддамо бідним. Вам це нічого не нагадує?… Так, парламентські вибори вже не за горами…

от POSTUP