Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП

Тривожні дні поволі минають. Нове російське вторгнення до України не відбулося ані 15 лютого, ані днем пізніше. Колективний Захід і Росія продовжують грати геополітичними м’язами паралельно з публічними деклараціями про відданість дипломатії. Потрохи з панічного піке вибралася і Україна в особі чинної влади. Нарешті запрацювала Верховна Рада, з потрібними повідомленнями до громадян вийшли високопосадовці, навіть недолуго проведений День єднання загалом виявився не найгіршою ідеєю. І хоч заявлене Москвою відведення військ від українських кордонів наразі не підтверджується, та в інформаційному просторі запанувало відчуття зниження градусу напруги.

Утім є один аспект, який не може не тривожити небайдужих громадян. Після турне до Києва та столиці РФ французького президента Еммануеля Макрона за весла дипломатичного човна взявся канцлер Німеччини Олаф Шольц. Новий очільник німецького уряду в час чергової україно-російської кризи якраз входить у курс справ після 16-річного періоду правління Анґели Меркель. Саме на спільному брифінгу за підсумками особистої зустрічі з президентом Володимиром Зеленським канцлер Шольц і розкрив неприємні несподіванки. Поміж красивими словами про фінансову допомогу на 150 мільйонів євро та захват демократичними перетвореннями в Україні очільник уряду ФРН анонсував законопроєкти про особливий статус Донбасу та вибори на окупованих територіях Донеччини та Луганщини.

Більше – після розмови віч-на-віч із Владіміром Путіним. У Москві Шольц не тільки підтвердив появу згаданих проєктів закону, а й додав до цього списку імплементацію в українське законодавство т. зв. формули Штайнмайєра та згадав про раніше невідому конституційну реформу. Вийшло, як із раніше відкликаним на втіху Макрону та Путіну законопроєктом про перехідний період на Донбасі. Незручно й водночас тривожно. А те, що спростовувати слова Шольца про законодавчі новинки взялася міністерка з питань реінтеграції Ірина Верещук (та сама, яка переконувала в бажанні виправити реінтеграційний проєкт закону за рекомендаціями Венеціанської комісії), лише посилило побоювання.

Гібридна агресія Росії – це не лише воєнна компонента. Більше того, ця складова в ній навіть не головна. Натомість навіть активне брязкання зброєю і збільшення кількості армійців у прикордонні не свідчить про відмову Кремля, бодай тимчасову, від усіх інших інструментів дестабілізації української держави. Активне нав’язування свого бачення Мінських угод лежить на поверхні, бо цей кут зору на документ Путін постійно артикулює в публічних промовах. А ось заздалегідь підготовлених російськими руками «троянських коней», зокрема законодавчих, розгледіти важче. Надто, коли їм тут допомагають законспіровані агенти, негласні асистенти чи просто політики та чиновники з категорії корисних дурнів.

Крізь цю призму слід розглядати й нову ініціативу найбільшої парламентської фракції. З пасу президента Зеленського на погоджувальній раді віце-спікер Олександр Корнієнко закликав депутатів до нового обговорення можливості узаконити голосування онлайн. Мотиви, звісно, благородні. Мовляв, новий спалах пандемії коронавірусу чи відкрита агресія Росії здатні паралізувати роботу Верховної Ради безпосередньо в сесійному залі. Та насправді ні «діалог», ні дискусія з цього питання владі не потрібні. Бо, перефразовуючи Степана Бандеру, ніщо не зупинить ухвалення примхи Офісу президента, час якої настав.

Ще до законодавчих змін Апарат Верховної Ради почав встановлювати на депутатських планшетах програмне забезпечення для дистанційного голосування. Механізм простий – народним обранцям радять оновити програми й тишком-нишком, без попереджень інсталюють новий додаток. Далі більше. Лідерка «Голосу» Кіра Рудик спрогнозувала, що можливість онлайн-голосування зроблять нормою закону в документі, який прямого стосунку до організації роботи парламенту не має. А опальний нардеп Гео Лерос навіть розкрив деталі підступного плану. «Слуга народу» задумала проштовхнути ідею дистанційного голосування через перехідні положення законопроєктів про… врегулювання питання запровадження карантину та удосконалення надання медичної допомоги.

Головний мотив такого кроку Банкової – фактичний розпад більшості. Ось вже кілька місяців для ухвалення необхідних чинній владі законів хронічно не вистачає голосів. Розчаровані в партії влади та Зеленському персонально, депутати раз у раз знаходять причини, аби не підтримувати урядові проєкти та ідеї з високих кабінетів. Посилання на хворобу за відсутності під парламентським куполом – нагорі хіт-параду відмовок саботажників. Тож онлайн-голосування передусім покликане стати засобом швидкого ухвалення бажаних рішень і відродженням т. зв. монобільшості. А там з’являться і нові нагоди скористатися гібридним (збіг невипадковий) форматом голосування.

Саме в цьому моменті нібито випадкові, спровоковані труднощами перекладу слова Шольца варто переосмислити через призму нових фактів. А що коли Путін загрозою ескалації так налякав Зеленського, що той вже готовий до виконання «Мінська» на умовах Кремля? Ось тут і стануть у нагоді знову слухняні народні обранці з планшетами. Ні перепони від опозиції, ні тиск вулиці більше не будуть на заваді ухваленню непопулярних рішень. Здається, чинну владу трохи недооцінили. Висновки з прорахунків попередників на кшталт сміттєвої люстрації чи вибуху гранати під стінами Верховної Ради вони зробили нестандартні й водночас небезпечні. Тепер капітулювати перед ворогом парламентарі зможуть у шезлонгах біля моря, прямо з ліжка чи поруч із газовою плитою. Вельми зручно…

от POSTUP