Леся БАЛУЦЬКА, ПОСТУП

Приблизно у 17 – 20 кілометрах від Львова знаходиться селище Раковець, відоме переважно як місце паломництва, а ще – великий відпочинковий масив, у перспективі – осередок зеленого туризму.

Коли метушня великого міста залишається позаду, можна заспокоєним оком споглядати замріяну ще в напівсні природу.

Єдиним відволікаючим моментом стають довгі колони припаркованих автівок. І не менш протяжні шеренги людей, які, озброївшись великолітражним посудом, прямують до місцевого джерела. Вода у ньому, за переказами, має чудодійні цілющі властивості.

При в’їзді до Раковця – чи не найвідомішого села у Пустомитівському районі, можна, не читаючи назви, зорієнтуватися у правильності свого шляху, адже на вказівнику зображений металевий рак, що своїми промовистими клешнями вказує напрямок маршруту.

Ще кілька метрів прямої асфальтної дороги і незадовго починають виднітися сільські хати. Теплий весняний вітер лагідно обдуває ще не розпущене верховіття дерев, доносячи легкі пахощі вишневого цвіту. По обидва боки вулиці місцеві жителі виставляють на продаж продукти своєї господарки: молоко, сир, яйця. Очевидно, що цей асортимент розширюється залежно від пори року і з першими літніми місяцями селяни продаватимуть городину та ягоди. Щедра осінь же встелить придорожні місця овочами та фруктами.

Не залежно від сезону в Раковці діє і успішно функціонує медовий ярмарок. Охочих поласувати результатом бджолиної праці не бракує. А кількість назв квіткового продукту змушує розгубитися під час вибору. Придбавши за чималу ціну дві маленькі посудини з медом, починаєш міркувати, як його краще і корисніше використати – «всередину», себто з’їсти, чи «назовні», у вигляді масок та компресів. Вичерпна консультація продавця щодо цілющих властивостей меду на деякий час спонукає поміркувати над станом свого здоров’я.

Велика кількість людей, що приїхали відвідати джерело із святою водою в Раковці також думають про здоров’я, та не лише про його фізичний вияв, а щонайголовніше – про духовний. З водою тут навіть не виникає сумнівів: застосовувати її назовні чи споживати. Проходячи дерев’яним мостом над річкою Зубра, відвідувачі на кілька хвилин зупиняються, щоб помилуватися весняним булькотінням мілководної річки, її безупинним потоком, вслухатися у легкий ненав’язливий шум. А далі – поспішають до іншого безперервного потоку, у якому, вірять, що віднайдуть зцілення душі і тіла.

За свідченням переказів, колись у Раковці з’явилася Матір Божа. На тому місці стало бити цілюще джерело, водою з якого віруючі прихожани оздоровлювалися. Згодом, джерело було засипане і занедбане. Лише з плином часу його відновили, виклавши на дні хрест, а вгорі звели капличку Богородиці.

По воду до Раковецького джерела з’їжджаються з усіх усюдів. Серед відвідувачів можна було почути і українську, і російську, і польську мови. Джерело складається з двох ярусів: верхнього та нижнього. Згори вода стікає у невелику круглу купіль, а звідти витікає до ще одного нижнього ярусу. Їдучи до Раковця, я знала про існуюче там джерело, однак не очікувала побачити такий ажіотаж довкола нього, надто у ньому!

Роззуті, з піднятими до колін штанами чоловіки та жінки ходили по колу прямо у воді. Поли спідниць у деяких жінок були занурені майже до половини в воду. Та частина ніг, яка виднілася на поверхні, була значно білішого кольору, ніж та, що була внизу. Ще б пак, вода джерельна, температура не вище 6 – 7 градусів. Та виходити із води ніхто не поспішав. Навіть більше, за кожним новим вихідцем з цілющої купелі, на черзі уже було двоє нових претендентів .Узимку температура води ледве не доходить нуля, але і в цей період, розповідають очевидці, є охочі по коліна зануритися у життєдайний потік.

Звичайно, можна було здогадатися , що таким чином люди хочуть оздоровитися, але я таки не втрималася з цікавості й звернулася з відповідним запитанням до однієї відвідувачки, яка, тим часом, роззувала свого маленького синочка та поступовими рухами бовтала його ніжками у воді. Дитині така забава явно подобалася. Жінка мені відповіла, що за повір’ям, якщо пройти джерелом по колу 12 разів і при цьому вірити й молитися, то відійдуть усі хвороби. Вже пізніше я почула безліч інших версій, мовляв, треба пройти 14 разів, або стільки, скільки тобі років (не заздрю всім тим, кому за 20) і має здійснитися бажання. Але про віру і молитву вже ніхто не згадував. Та все ж я вирішила, аби стільки часу перебувати у крижаній воді з очікуванням зцілення, без віри обійтися однозначно не можна. Враз, місце звичайного споглядання і для мене перетворилося на справді одухотворену місцевість, у якій люди залишають свої тривоги і розпачі. А разом із водою черпають велику надію.

Цікавим живим експонатом для відвідувачів став практично ручний лелека, що спокійно прогулювався поміж здивованими людьми, охоче позував перед фотокамерами і навіть спробував довбнути особливо настирливих дітлахів, які намагалися перетнути «особистий простір» загадкового птаха.

Вище від джерела та каплички простягаються довгі сходи, через невеликий інтервал між якими розставлені хрести. Це стації з Хресної Дороги. А самі сходи ведуть до церкви. В середину до святині увійти не вдалося, двері були зачиненими. Із зовні вона була досить скромно облаштованою. На вигляд важко було здогадатися до якого часу побудови вона належить.

Як згодом я дізналася – церква була зведена в середині ХІХ століття, а її фасад відновили порівняно нещодавно. Навколо церкви – доглянута озеленена територія, загороджена, ніби від зовнішнього світу, металевим парканом. А за ним – простягається суцільна рекреаційна зона. Після духовної поживи біля цілющого джерела, люди зупиняються, аби підживитися тілесно. Чи не найбільше цьому сприяє погожа сонячна днина. Розстелені простирадла, розпалені вогнища і смачний запах чи не першого після затяжної зими пікніка.

Неподалік, у тихому привітному лісі на розлогих світлих галявинах повсюди можна побачити групи людей. З м’ячем, бадмінтоном чи просто за трапезою і спокійною бесідою. Усі веселі та радісні. Хоч можна віднайти і безлюдні місця. Надмірної метушні тут аж ніяк не створено. Попередньо навіяна атмосфера сакральності не в останню чергу сприяє піднесеному настрою. Отримуючи спокій душевний, внутрішнє умиротворення, одночасно здобуваєш і фізичне заспокоєння, яке випромінюється на все довкола.

от POSTUP