16 травня, у День пам’яті жертв політичних репресій в Україні, у Львові біля пам’ятника Жертвам комуністичних злочинів відбувся молебень та віче, на яке зібралося понад двісті львів’ян.

Пам’ятні заходи у Львові розпочалися ще вранці – у храмах міста відбулися панахиди за загиблими під час політичних репресій. Після завершення панахид та богослужінь перший заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Мирон Янків спільно з головою Львівської облради Мирославом Сеником та міським головою Львова Андрієм Садовим поклали квіти до пам’ятника Жертвам комуністичних злочинів.

Біля підніжжя пам’ятника відбулася екуменічна поминальна панахида за жертвами політичних репресій в Україні та жалобне віче. Розпочалося віче з виступу Юрія Шухевича, після цього була озвучена відозва від учасників.

Голова спілки політв’язнів та репресованих Петро Франко, голова братства УПА Олесь Гуменюк та голова спілки політв’язнів Володимир Горовий у своїх виступах закликали пам’ятати репресованих радянським режимом. Член наглядової ради Національного Меморіалу «Тюрма на Лонцького» Ірина Калинець вибачилася перед тими, хто загинув унаслідок репресій, за малодухість сучасників.

Загалом промовці виступають проти антиукраїнської політики нової влади та засуджують дії уряду, вбачаючи ознаки повернення тоталітаризму та диктатури.

Учасники віче також поклали квіти до пам’ятної таблиці жертвам спецслужб тоталітарних режимів, біля приміщення колишньої тюрми на вул. Судовій, до пам’ятного знаку Жертвам голодомору та політичних репресій та біля Стіни пам’яті та скорботи на вул. Замарстинівській.

Також 16 травня відбулися скорботні заходи, приурочені Дн. пам’яті жертв політичних репресій, у яких взяли участь представники «Нашої України». Представники українських церков, які відправили молебень за упокій невинно замордованих політичних в’язнів і репресованих. Народний депутат, колишній політв’язень Микола Кульчинський, наголосив на важливості пам’ятати правду про злочини комуністичного режиму. «Комуністична партія має бути засуджена суспільством, а комуністична ідеологія – заборонена і забута усім світом», — наголосив Кульчинський.

Голова Українського Інституту національної пам’яті, член політради «Нашої України» Ігор Юхновський звернувся до учасників мітингу. «Ми повинні пом’янути усіх замучених у сталінських тюрмах і таборах, щоб ніхто ніколи не забув катастрофи, яку пережив український народ у ХХ столітті», — сказав він. «Радянська влада десятки років намагалася приховати сліди своїх злочинів, проте правда про жахливе минуле таки пробивалася на поверхню», — додав Юхновський. Він наголосив: «Розкриття цієї правди допоможе усвідомити всю глибину комуністичного терору».

«Народ без історичної пам’яті не зможе стати нацією. Без усвідомлення історичної правди ми не зможемо говорити про майбутнє», — підкреслив голова Українського Інституту національної пам’яті.

У Биківні знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 30-х — в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Встановлено, що в районі села Биківня закопували приречених до розстрілу в позасудовому порядку, вирок стосовно яких виконано у місті Києві. За даними науковців, у Биківнянському лісі покоїться близько 100 тис. репресованих комуністичною владою. На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи.

Ці могили було розкрито на огляд громадськості під час окупації німецькою владою з метою викриття злочинів більшовицького режиму. Однак після закінчення війни радянською владою всю інформацію було знову засекречено і проведено «власні розслідування»: три державні комісії 1945, 1971, 1987 рр. оголосили про те, що у Биківні поховані жертви фашизму. При цьому в ході діяльності останньої з них було виявлено та знищено багато документів. Лише четверта комісія у липні 1989 року оголосила, що у Биківні поховані жертви сталінських репресій.

Биківня є лише одним з багатьох поховань жертв комуністичного терору. Криваву географію виявлених місць поховань описано 28 лютого 1989 р. у таємному листі Голови КГБ УРСР М. Голушка Першому секретареві ЦК Компартії України В. Щербицькому: Бердичів — район єврейського цвинтаря; Вінниця — парк культури і відпочинку, колишній міський цвинтар, сад по вулиці Підлісній; Дніпропетровськ — 9-й кілометр Запорізького шосе; Донецьк — район шахти №11 Кіровського району; Івано-Франківськ — урочище «Дем’янів Лаз»; Кам’янець-Подільський — русько-фільварочний цвинтар та поблизу села Кам’янка; Луганськ — окраїна міста, урочище «Суча Балка»; Одеса — другий християнський цвинтар; Полтава — район піщаного кар’єру поблизу села Макухівка, урочище «Триби»; Суми — центральне міське кладовище; Умань — братська могила; Харків — лісопаркова зона; Хмельницький — один з об’єктів колишнього обласного управління НКВС, де наприкінці 1960-х років побудовано Центральний універмаг; Черкаси — старий єврейський цвинтар по вулиці Т. Шевченка; Чернігів — лісовий масив в районі села Холявіно.

Розстріли й масові безіменні поховання відбувалися в 30-40-х роках у Білій Церкві, Маріуполі Донецької області, Ніжині Чернігівської області, Золочеві та Стрию Львівської області, Чорткові, Бережанах, Кременці Тернопільської області, інших місцях.

За матеріалами ZAXID.NET.

от POSTUP