Тарас РІЗУН

Метелики — чи не єдині комахи, яких люди люблять (якщо не брати до уваги молів та метеликів, що об’їдають листя).

Окрім того, що ці істоти не кусають нас, вони ще й милують око своєю формою і, мабуть, найбільше — барвами. Згадаймо хоча б про прекрасного Махаона, якого тепер побачиш рідко: внаслідок винищення він опинився на грані зникнення, і його, як і багато інших метеликів, занесли до Червоної книги.

Метелики (науковці називають їх Lepidoptera) належать до комах (Insecta). Дослівно в перекладі з латинської мови їхня назва означає «Лускокрилі», оскільки їхні крила вкриті тисячами малесеньких лусочок, які накладаються одна на одну. Ці комахи цікаві не тільки з огляду на своє незвичайне забарвлення, але й через дивовижний життєвий цикл. Біологи, та й не тільки вони, захоплюються, споглядаючи, як з бридкої гусениці з’являється на світ прекрасна істота.

На сьогодні у світі відомо 170 тис. видів метеликів. В Україні, як повідомив фахівець у цій галузі науковий працівник Інституту екології Карпат НАН України Юрій Канарський, тільки денних метеликів — більше 200 видів, зокрема в західній Україні — 160. Близько 58 видів метеликів, які живуть в Україні, занесено в Червону книгу, оскільки вони опинилися на порозі повного зникнення внаслідок господарської діяльності людини та вилову колекціонерами. Більш ніж половина цих «червонокнижних» метеликів живе в Західній Україні, де природу знищено менше, ніж на сході. До «червонокнижних» видів, які водяться в Україні, крім згаданого вже Махаона, належать такі метелики, як Подалірій, Поліксена, Аполлон, Мнемозина, Зегрис евфема, Аврора біла, Жовтянка торф’яникова, Стрічкар тополевий, Райдужниця велика, Ванесса чорно-руда, Носатка-листовидка, Люцина, Сатир залізний, Бражник мертва голова, Сатурнія середня, Шовкопряд кульбабовий, Стрічкарка велика червона, Каптурниця пишна, Ведмедиця велика та інші.

Науковці використовують біномінальну систему йменування метеликів (як і всіх інших живих істот на планеті), яку запропонував шведський учений Карл Лінней (1707-1778). Ця система означає, що кожна істота має назву, складену з двох частин латинського або грецького походження, наприклад — Leptidea sinapis. Це трохи нагадує наші імена й прізвища: всі в родині мають те саме прізвище (це вказує на спорідненість між ними), але кожен має інше ім’я. У систематиці роль прізвища виконує перша частина назви (назва роду до якого належить вид, наприклад — Leptidea), а імені — друга частина (власне назва виду — sinapis). Прізвище або його скорочення і дата нього, наприклад Leptidea sinapis Linnaeus, 1758, означає, що першим цього метелика описав і так назвав Лінней 1758 року.

Цікаво, що більшість метеликів названо іменами міфічних героїв. Використовували переважно імена грецьких і римських героїв, однак, залежно від того, де було виявлено метелика й хто його називав, деяких комах названо й іменами скандинавських чи навіть африканських міфічних героїв.

Велика колекція метеликів зберігається в Державному природничому музеї НАН України у Львові. Зокрема тут можна побачити екзотичних тропічних метеликів, які мають фантастичні кольори, найбільшого в Україні нічного метелика Сатурнію грушеву, розмах крил якої — до 15 см, та інших, деяких із яких представлено на фотографіях.

Якщо вас запитають, де можна побачити метелика, то ви, напевно, відповісте, що влітку всюди. На жаль, так тільки здається, бо таких місць, де є багато метеликів, щораз менше на планеті. Найменше метеликів можна зустріти на полях і луках, які інтенсивно обробляють. Це тому, що там росте дуже мало видів рослин, внаслідок чого у таких місцях зменшується різноманіття комах, зокрема й метеликів.

Цікавими й чи не найдоступнішими місцями, де можна спостерігати за метеликами, є сади. Велика кількість квітів — це ідеальне місце, де метелики можуть знайти поживу. Однак найцікавіше спостерігати за ними в їхньому природному середовищі. На дикій лісовій галявині кількість видів цих комах, звичайно ж, найбільша. Дуже цікавими щодо цього є різноманітні узлісся, а також лісові дороги.

Часто також луки над берегами рік (так звані, вологі заплавні луки) не обробляють з огляду на велику вологість цих місць. Це створює добрі умови для метеликів. Є й інші місця, які не обробляють селяни, й тому тут дуже комфортно почуваються метелики.

До речі, є люди, які тримають метеликів удома, в клітках, як домашніх тварин. Однак це досить складно, бо, наприклад, для денних метеликів треба створити умови, які були б практично ідентичними з природними. Зокрема, клітка має бути настільки велика, щоби метелики могли в ній достатньо вільно літати. У клітці мусять бути рослини (живі!), якими живляться личинки метеликів — гусениці.

На жаль, більшість природолюбів не тримає метеликів удома в клітках, а колекціонує засушених, зрозуміло, в такий спосіб знищуючи їх. Це завдає великої шкоди метеликам і разом із сільськогосподарським освоєнням земель становить чи не найбільшу небезпеку для їхнього існування. Не дивно, що з кожним роком дедалі більше видів цих комах потрапляє до Червоної книги України.

Колекціонери задля продажу й обміну метеликів часто винищують цілі популяції рідкісних видів цих комах. Це дуже небезпечний процес, однак наразі зупинити його неможливо. Адже на метеликів є попит. Ними прикрашають офіси, квартири. Це стало модним, престижним. Розвинувся цілий бізнес. Задля торгівлі метеликами їх не тільки винищують у природі, але й вирощують на спеціальних фермах, які існують у багатьох тропічних країнах, зокрема в Південно-Східній Азії. Зрозуміло, що активний розвиток цього бізнесу пов’язаний з тим, що торгівля йде непогано і дає значні прибутки. Окремі комахи коштують навіть 1500 американських доларів за штуку. Цікаво, що метеликів нині продають не тільки у світі, але й у нас, в Україні, зокрема у Львові в деяких магазинах на проспекті Свободи та проспекті Шевченка. Серед цих комах, як твердять фахівці, трапляються і «червонокнижні» види, винищувати й продавати які заборонено законом. Однак у нас на це ніхто не реагує, хоча за таке порушення законодавством передбачено штраф у розмірі до одного мінімального окладу за одну знищену комаху.

Багато видів метеликів зникло або опинилося на межі зникнення. Наприклад, Аполлона після 1921 року в Україні було виявлено тільки один раз і не вдається встановити, є він ще у нас чи вже нема. Це прикро, і не тільки з огляду на втрачену красу, але насамперед тому, що, як твердять науковці, із зникненням численних популяцій таких непримітних організмів, як комахи, виникає загроза більшим системам, які підтримують наше життя. І потім ми дивуємося, чому трапляються різноманітні зсуви, змінюється клімат, якість прісних вод, родючість ґрунтів тощо, не усвідомлюючи, що велике завжди залежить від малого.

от POSTUP