Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП

Президенти Сполучених Штатів та Росії – Джозеф Байден і Владімір Путін – напередодні провели відеорозмову. Закрита для медіа та широкого загалу віртуальна зустріч була спровокована стягуванням Москвою військ до кордонів України. Бесіда, що тривала трохи більше двох годин, мала терапевтично-профілактичну ціль. У ній Білий дім поставив за мету застерегти РФ від прямої експансії, що обернеться новітнім апокаліпсисом для держави-агресора з цілим букетом покарань – від нових персональних санкцій до відключення від міжнародної банківської системи SWIFT. Разом із тим, американський президент повинен був не перестаратися із погрозами, щоб не підштовхнути опонента до старту операції.

Навряд обидві сторони чекали прориву від розмови двох президентів. Однак, її проведення було необхідним для чіткої презентації власних позицій із проблемних питань. Ще на стадії підготовки онлайн-зустрічі була очевидною прірва між позиціями сторін. Агресивна риторика Кремля вкупі з брязканням зброєю на прикордонні стала засобом залякування не лише України, а й країн-членів Євросоюзу та НАТО. Мета надпроста – отримати від Заходу гарантії щодо згортання євроатлантичної інтеграції офіційного Києва та схиляння до виконання Мінських угод у російській інтерпретації.

Для цього Путін та підручні його режиму в експертних колах західних країн навіть дістали з нафталіну міф часів об’єднання Німеччини про усні гарантії генеральному секретарю ЦК КПРС Міхаїлу Горбачову про нерозширення НАТО на країни Організації Варшавського договору. Аби знову не стати «ошуканою» тепер Білокам’яна зажадала юридичні гарантії щодо позаблоковості України. А очільник Мюнхенської безпекової конференції Вольфганг Ішингер знайшов для неї і рольову модель – Фінляндію. Дарма, що в Суомі, як і в сусідній Швеції, після окупації Криму та спалаху гібридної війни на Донбасі миттєво повернули до політичного порядку денного питання щодо членства в Північноатлантичному альянсі.

Натомість і в Брюсселі, і у Вашингтоні подібні угоди щодо України відкинули. Білий дім натомість вкотре наголосив на відданості тутешньому суверенітету та підтримці чинної адміністрації. Якраз на достатньому рівні, щоб завдати РФ непоправних економічних збитків. Хай американські солдати й не вступлять у бої з росіянами після відкритої агресії, але США докладуть максимум зусиль для скинення Росії на геополітичні задвірки. Обіцяють бити по чутливих темах – «Північний потік-2», оточення Путіна, стабільність фінансової системи. Набір таких інструментів впливу не тільки покладе край маренням Кремля про відновлення біполярного світу, а й перетворить Росію на розмінного пішака в «шаховій» битві між Сполученими Штатами та Китаєм. Особисто Байден, імовірно, був би готовий до компромісів із Путіним. Однак, фіаско в Афганістані та тиск американських «яструбів» підштовхують його до амплуа «злого поліцейського».

Оскільки обидва президенти після розмови онлайн не запланували брифінгів для преси, то певні висновки з їхнього спілкування доводиться робити лишень за небагатослівними офіційними повідомленнями Білого дому та Кремля. За версією Москви, сторони обговорили якісь «провокаційні дії Києва проти Донбасу» та побажання юридичних гарантій нерозширення східного флангу НАТО. Лінію чинного українського керівництва там назвали деструктивною та такою, що спрямована на демонтаж «Мінська». Хоча водночас зізналися, що Байден закцентував увагу на загрозливому пересуванні російських військ поблизу кордонів України. Ці звинувачення Путін, однак, відкинув, оскільки кризові явища в регіоні насправді спровокував… Північноатлантичний альянс. Мовляв, саме НАТО намагається «освоїти» українські території та наростити військовий потенціал на підступах до Російської Федерації.

Натомість Білий дім підготував за підсумками розмови два брифінги – радника з національної безпеки Джейка Саллівана та прес-секретаря Джен Псакі. Вони озвучили єдину умову Байдена, що зупинить запровадження нових санкцій – деескалація на кордонах України. Салліван запевнив, що американський президент прямо анонсував для Путіна «жорстку відповідь» у випадку агресії. Попри відданість дипломатії, Сполучені Штати готові до застосування спеціальних засобів, до яких не дійшла справа в часи анексії Кримського півострова та дестабілізації південних і східних українських регіонів навесні 2014-го. Максимально позитивними для України сигналами стали відкидання надуманого вето Росії на розширення НАТО, обіцянка максимальної ізоляції за експансію до України та встановлення залежності, за якої збільшення тиску Путіним провокуватиме зростання допомоги офіційному Києву.

Проте, є і негативи. Спершу планувалося, що Байден після віртуального рандеву з Путіним зателефонує українському колезі Володимиру Зеленському. Натомість він провів розмови з Джонсоном, Макроном, Меркель (за день до відставки) та навіть італійським прем’єр-міністром Маріо Драгі. І хоч дзвінок анонсували на четвер, але знак виглядає геть недобрим. Причин так вчинити може бути безліч – від банальної відсутності «хімії» між президентами до необхідності вибудувати лінію поведінки з колегами по G7. Аналітик Атлантичної ради Андерс Ослунд помітив, що Байден поступово готує для Путіна «безнадійну дилему». З одного боку, той може втратити владу через надмірні втрати внаслідок нападу на Україну, а з іншого – відмова від агресивного шовінізму з потугами відновити імперію матиме такі ж наслідки. Однак, разом із цим, американський президент допустив інформаційний вакуум (хай і нетривалий) для надмірно вразливого Зеленського. РФ обов’язково намагатиметься заповнити цю порожнечу своїми інсинуаціями…

от POSTUP