Антон ФЕДОРЦІВ, для ПОСТУПУ

Бізнесмен Рінат Ахметов вперше за тривалий час прокоментував актуальний політичний порядок денний. Із символічного бункера найбагатшу людину України несподівано змусила «вийти» публікація інтернет-видання «Українська правда» під гучною назвою «Пробна битва, або Репетиція війни Ахметова і Зеленського». У ній колектив авторів спробував розібратися у причинах охолодження взаємин глави держави з донецьким олігархом. Вони відшукали передумови загострення конфлікту, дали зведення з політично-медійного та економічного фронтів і спробували оголити головні мотиви поведінки мільярдера.

Новий політичний сезон президент Зеленський і його команда розпочали в незвичному статусі. Погіршення соціально-економічної ситуації та низка політичних скандалів позбавили владу значної кількості вчорашніх симпатиків, закріпивши цифри підтримки на рівні електорального ядра в межах 20 %. Поступове «прозріння» виборців, з одного боку, спонукає до висновків і власників медійних активів, а з іншого – зумовлене умовиводами менеджерів останніх. Великий бізнес найбільше потерпає від непослідовності та непрогнозованості влади. Показовим є ставлення до олігархів. Президент то збирав верхівку вітчизняного списку «Форбса» в себе та просив живими грішми залатати інфраструктурні вади держави, то раз у раз повертається до більшовицької за сенсом ідеї розкуркулення сучасних магнатів у дусі «взяти все, та й поділити».

Серед головних багатіїв країни Ахметов безумовно найтолерантніший. Він послідовно знаходить спільну мову з кожним новим президентом – від Кучми до Порошенка. Десь вчасно вичікує і мужньо витримує тиск, десь – несподівано підставляє владі плече, але щоразу прагне уникати зайвої публічності для «освітлення» своїх взаємин із першою особою держави. Так було навіть із земляком Януковичем. Бізнесмен піддався лише на авантюрний похід до Верховної Ради з Партією регіонів у часи президентства Ющенка, хоча з останнім не конфліктував. Більше того, орієнтована на нього Раїса Богатирьова тоді навіть опинилася у кріслі секретаря Ради національної безпеки і оборони. Лояльним був і керівник Донецької облдержадміністрації Логвиненко.

Власне, вся концепція бізнес-діяльності Ахметова побудована навколо афоризму «Гроші люблять тишу». Контрольований ним медіахолдинг «Медіа Група Україна», звісно, має свій список політичних улюбленців на кшталт Олега Ляшка чи Ігоря Смешка. Проте, прямої чи тим більше огульної критики влади і за Зеленського, і за його попередника Порошенка уникав. Та все змінив т. зв. закон про олігархів і низка дрібніших проблем. Джерела з оточення донецького багатія окреслили конфліктне коло з Офісом президента. Деолігархічний закон у ньому – лише фон. Однак, саме з нього та «святої інквізиції» у формі РНБО тягнеться ланцюжок комунікаційних непорозумінь із Банковою. У президентської команди розпочалося справжнє сталінське «запаморочення від успіхів», що породило відірваність від вітчизняних реалій. Дійшло до того, що топ-представники владної «Слуги народу» та клерки Офісу президента телефонують великим бізнесменам і під загрозою санкцій брутально починають щось вимагати. Найгірше – форма цих вимог. Із високих кабінетів Банкової та Грушевського просять, але в стилістиці класики від Маріо П’юзо «роблять це без поваги».

Цей комплекс причин і зумовив для влади прохолодну з політичної точки зору осінь. Канал «Україна 24» не тільки вирвався на вершину рейтингу інформаційних кнопок у телевізорі, а й став трибуною для всіх незгодних зі «Слугою народу», Кабінетом міністрів і президентом Зеленським. Тут фактично прописався після звільнення з посади колишній голова Верховної Ради Разумков, із регулярними викриттями непрофесіоналізму наступників з’являються екс-прем’єр-міністри Гройсман і Яценюк. Саме сюди завітав із першим інтерв’ю після відставки колишній міністр внутрішніх справ Аваков, а ток-шоу Влащенко та Шустера перетворилися у регулярні «побиття малюків» від влади цілим розсипом опозиційних партій.

Сам Ахметов, однак, залишив простір для маневру, передовсім для влади. У коментарі «Радіо Свобода» він уникнув відповіді на запитання про частоту контактів із Офісом президента та відкинув припущення про зухвалу манеру спілкування Банкової з ним. Разом із тим, топ-бізнесмен прояснив свої позиції з ключових питань. Він не боїться санкцій РНБО та не бачить підстав для потрапляння у список олігархів, бо вважає себе інвестором, відкинув припущення про будь-який вплив на редакційну політику власних телеканалів, а також нагадав про своє бачення успішної України – верховенство права, свобода особи та слова, економічна та політична конкуренція. Це наче запрошення за стіл перемовин.

Рінат Ахметов не хоче воювати з чинною владою. Він готовий шукати компроміси в проблемних питаннях і пожертвувати кількома політичними «пішаками». Зараз донецький бізнесмен у процесі демонстрації власних захмарних можливостей і чекає на зміну настрою в Офісі президента. Він готовий зачекати, так само, як і готовий від буденних репетицій перейти до генеральної чи навіть справжньої битви з командою Зеленського. Та хотів би цього уникнути. Натомість президент у цій боротьбі не має ані часу, ані ресурсів, окрім патологічної ненависті значної частини українців до багатіїв. І кожен його крок, окрім повернення на старі позиції, робитиме лише гірше та доведе шанси на переобрання до меж статистичної похибки…

от admin