Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 23-24 ЧЕРВНЯ 2001 року |

Велика опера III тисячоліття, благословенна Папою Римським

Сьогодні відбудеться прем'єра опери Мирослава Скорика "Мойсей"

ГРАНДА

Павло СЕНТИЙ

До постановки цієї довгоочікуваної опери колектив театру йшов два роки. Львів’яни вже навіть стомилися жити в передчутті прем’єри, яка спершу була запланована в рамках ювілейних заходів до сторіччя Львівської опери і мала відбутися восени 2000 року. Потім прем’єру відтермінували на весну 2001 року. Однак керівник проекту, директор Львівської опери Тадей Едер, запевняючи, що театр готовий був показати виставу й раніше, спеціально обрав для прем’єри день, коли літак із Святійшим Отцем торкнеться землі Бориспільського аеродрому.

Те, що дебют “Мойсея” приурочили до візиту Папи Римського Івана Павла II в Україну — глибоко символічний знак. Адже реальне втілення такого грандіозного задуму, як створення і постановка опери “Мойсей”, виявилося можливим тільки завдяки фінансовій підтримці й благословенню понтифіка. Як стверджує Тадей Едер, це безпрецедентний випадок в історії Католицької церкви, коли Папа Римський став меценатом світського та ще й театрального проекту!

“Усе в цьому проекті для нас було вперше, — говорить щасливий зреалізованою постановкою Тадей Едер. — Уперше зав’язалося наше листування з Ватиканом, уперше нас поблагословив Святійший Отець, уперше наш театр ставить оперу, повністю створену львів’янами: автори тексту, лібрето, музики, сценографії, костюмів, режисер, співаки, музиканти, диригент — усі зі Львова! Навіть перші аудіокасети й диски записані львів’янами. Такого ще не бувало за всю історію театру! Це не опера-одноденка, які за моєї пам’яті списувалися з репертуару після кількох показів. Ні, це справжня велика опера III тисячоліття!”

Звісно, Тадей Едер хотів би бачити на прем’єрі й Святійшого Отця, чиє благословення цьому творчому починанню, оформлене як пам’ятка історичної ваги, висить у його кабінеті. Однак поки-що це сподівання директора Львівської опери має шанс здійснитися лише на 50 відсотків. Та навіть якщо не сам понтифік, то численні супроводжуючі його особи матимуть приємну нагоду відвідати одну з найцікавіших оперних споруд України й стати свідками офіційної прем’єри, яка єдино дає право на оцінку твору.

Утім, загальна схвальна оцінка вже виснувалася під час двох апробацій. Перший раз її дала художня рада, а другий — церковні владики та світські владні достойники. “Загалом понад 2 тисячі львів’ян мали змогу слухати цю оперу. Відповідна думка вже сформована й розноситься вулицями міста, — тішиться Тадей Едер. — Проте, хочу зауважити, що це не притаманна нам вистава із гострим сюжетом, а філософія життя, заснована на Біблії. Зрештою, кожен із нас шукає тієї дороги до Краю Обіцяного. Композитору Мирославу Скорику вдалося принести велику мелодію отого значимого. Найбільш вражаючою поряд з музикою Скорика є сценографія художників театру — Тадея й Михайла Риндзаків, які драматургічно підсилили музику. Над постановкою “Мойсея” також натхненно працював режисер Збігнєв Хшановський. На якомусь етапі, відчувши острах перед поставленим художнім завданням, він придбав туристичну путівку до Ізраїлю, щоб підійти ближче до життєвої основи”.

До речі, Валерій Каленюк, голова громадського комітету, який фактично виступив замовником створення цієї опери, також їздив до Єрусалиму і потім давав постановникам цінні поради. Таку ж щиру раду автор проекту Тадей Едер отримав і від глав християнських церков, розташованих у Львові — римо-католицького кардинала Яворського, який брав активну участь у проекті, та владики Вірменської церкви Натана Оганесяна, який до того ж міг багато чого порадити як фаховий музикант із дипломом піаніста Єреванської консерваторії. А от прихильники віри Мойсеєвої, до яких громадський комітет з підготовки опери звертався по допомогу за рекомендацією української громади Клівленда, на жаль, не відгукнулися на листи з пропозицією співпраці, витлумачивши, либонь, це за прохацтво. Приблизно такі ж наслідки й візиту до владики Філарета. “Можливо, у цьому виявилися недопрацювання громадського комітету, а можливо, владики не вірили в те, що ми зможемо це зробити, — гадає Тадей Едер. — А треба було вірити в нас!”.

“Владики благословляли, але грошей не давали, — відверто ділиться своїми міркуваннями Валерій Каленюк. — Але ми не йшли як прохачі! Грошей нам вистачило б і тих, що надійшли з Ватикану. А сумнівні пропозиції політичих ділків ми й самі відкидали. Насправді ж задум постановки “Мойсея” допоміг об’єднати у роботі не тільки представників різних конфесій, а й різних політичних течій, депутатів від різних політичних таборів: Р.Безсмертного, М.Косіва, І.Драча, В.Пинзеника. Узгоджено працював державний комітет, очолюваний Богданом Ступкою (адже для того, щоб взяти оперу в роботу потрібна була Постанова Кабміну), і комітет громадський, до якого увійшли Б.Футей, Л. І А. Бігуни, В.Прохоронко та багато інших. Усе це дає підстави говорити, що застосовано абсолютно новий підхід до технології постановки опери.”

Представниця львівської фірми з іноземними інвестиціями PRO-W Ukraine, яка продюсувала випуск аудікасет і CD та промоційних телероликів опери “Мойсей”, Ліна Артемишин засвідчила, як натхненно і важко працював колектив театру впродовж двох років. Вона також повідомила, що її компанія планує влаштувати гастролі цієї постановки на Східній Україні: “Цілком ймовірно, що початок наступного оперного сезону в столичному Києві ознаменує наш “Мойсей”. До того ж PRO-W Ukraine підготувала сюрприз для глядачів. Уперше в історії театру той, хто прийде на прем’єру, отримає разом з квитком касету із записом найкращих фрагментів опери! Ми ведемо переговори з кількома потужними фірмами світового музичного ринку щодо експорту записів, здійснених на студії “Люксен” при технічній допомозі СП “Студія Лева”. Сподіваюся, що до Різдва буде готова і відеоверсія студії “Золоті Ворота”, яка потребує ще додаткового фільмування багатьох сцен. А поки-що на каналі ICTV виходить 50-хвилинний фільм “Народження “Мойсея”-про створення нової української опери. Вірю, що ця постановка буде справжнім шедевром. І вже зараз можна сказати, що це один з найпотужніших фінансових проектів.”

Услід за цим, абсолютно не ображаючи патріотичного гонору, можна також вважати проект постановки “Мойсея” й міжнародним, оскільки кошти на оперу надійшли з Ватикану, неабияк вболівала за “Мойсея” українська діаспора з різних континентів, а режисер-постановник, хоч і колишній львів’янин, вже віддавна є громадянином Польщі. До речі, Тадей Едер запросив до співпраці Збігнєва Хшановського не тільки як свого особистого знайомого. Директору Львівської опери пропонували свої послуги з постановки і славетний Роман Віктюк, і “сусідський” Федір Стригун. Хтось називав кандидатуру Данченка, а хтось — Вовкуна! Та вибір упав на Хшановського, бо, за переконанням Едера, “тут треба було мати не тільки режисера, а глибоко побожну людину, яка розуміла б,що об’єднуючим началом у праці над “Мойсеєм” є Біблія”. “До того ж Хшановський — повна протилежність режисеру Вішілії, з яким нам доводиться працювати, — додає головний диригент Львівської опери Михайло Дутчак. — Жодних скандалів! Він дуже м’яка,інтелігентна людина, яка дякує артистам після кожної репетиції!”. “А те, що робота режисерові й справді випала не з легких, — переконаний Тадей Едер, — свідчить вже хоча б те, що в цій найграндіознішій нашій виставі зайнято 240 осіб. Збігнєв Хшановський створив величезне сценічне полотно!”

Проте на кожному етапі творчого процесу були й свої труднощі. “Ідея задуму виникла, коли ми задумалися над гідним відзначенням двотисячолітнього ювілею Христа, 100-літтям Львівської опери й 400-літтям опери як жанру, — згадує Тадей Едер.— Тоді поет Богдан Стельмах повідомив, що начебто давно має написане лібрето до “Мойсея” і порадив запросити писати музику Мирослава Скорика. А потім вийшло, що лібрето ніби й не було...”.

“Ні, справжній автор лібрето “Мойсея” — то Іван Франко! — заперечує Мирослав Скорик, композитор, музичний керівник постановки, співавтор лібрето й диригент в одній особі. — Хіба можна було щось додати до філософської глибини тексту Франка? Я музикант і не маю особливих поетичних здібностей, тому Стельмах мені тільки допомагав в компонуванні діалогів. Собі я позволив тільки замінити застарілі слова “се” на “це”, “восток” на “схід” — і не більше! Написати оперу — великий труд. І жоден композитор за нього не брався б, якби не сподівався б, що його творіння побачить сцену. Бо навіщо писати, коли це не буде поставлене? Окрім того, під час такої тривалої праці ще й треба за щось жити. Так, гонорар був. Хоч гонорар тут не був першої вимогою, він взагалі був, може, на третьому плані. А на першому — давня мрія мого батька, щоб я створив хорову кантату на слова “Прологу до “Мойсея”.

Але найскладнішим моментом в роботі було те, що у цьому творі Івана Франка є багато філософських ідей, які важко втілити музичною мовою, водночас пристосовуючись до певних виконавських вимог. Взагалі найліпше опера мені писалася, коли я був в Америці й Австралії. Там, далеко від львівської щоденної метушні я мав змогу зосередитися над створенням музики, стиль якої належить визначити вже музикознавцям. До мене вже дійшли чутки, як дехто з фахівців оцінив мою роботу. Що ж... На цю критику можу тільки заперечити, що я писав “Мойсея” для публіки, а не для музикантів. Бо, на моє переконання, опера — не високоелітарне мистецтво, а найдемократичніший жанр! І я буду диригувати оркестром у виставі “Мойсей” почергово з Михайлом Дутчаком та Володимиром Гарбаруком”.