Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX ЧЕРВНЯ-4 ЛИПНЯ 2001 року |

Андрій Волокітін: "Маю надію, що залишусь у Львові"

Ірина КИРИЧЕНКО

Традиційний (уже третій) турнір найкращих юніорів світу в Лозанні проходив цього року в Олімпійському музеї. Відкривав його Президент олімпійського комітету А. Самаранч та Президент ФІДЕ К. Ілюмжинов, вони й повідомили про те, що шахи офіційно прийняті як олімпійський вид спорту.

Грали молоді шахісти за олімпійською системою, з новим контролем часу
(1 год.15 хв. на 40 ходів плюс 20 хвилин до кінця партії з додаванням 30-ти секунд до кожного ходу). Спочатку грали 2 традиційні матчі (раз – білими, раз – чорними), а якщо переможець не визначався, грали дві швидкі партії; якщо була нічия, грали два бліци, якщо знову ж таки не було кращого, грали таку партію: 6 хв. давалося білим, 5 хв. чорним, а оскільки білі мали фору в одну хвилину, то, в разі нічиєї, перемогу зараховували чорним.

Загалом у змаганнях взяли участь 12 шахістів віком від 14 до 20 років. У першому, відбірковому турі 8 юніорів змагалися за право продовжити гру в другому турі, а ті четверо, що програли, далі продовжували боротьбу в open-турнірі. Серед учасників був і львів’янин – Андрій Волокітін. Минулого року він грав в open-турнірі, де поділив 6-11 місце. Це був найкращий результат серед юніорів, і його запросили в основний турнір. Ще в квітні провели жеребкування, й Андрій старанно готувався до боротьби зі своїм суперником – міжнародним майстром з Ірану Еманом Гаємамаггамою (2500). Андрій уперше грав за олімпійською системою і з новим контролем часу, тому грати йому було досить важко. У першій партії грав білими і мав перевагу в два пішака, але втратив її і згодився на нічию, друга гра, чорними, також закінчилася нічиєю, але вже у швидкі шахи Андрій обіграв Емана з рахунком 2:0 і вийшов в основний турнір.

Відразу з другого туру починали грати четверо гросмейстерів: один із найперспективніших юних шахістів світу Р. Пономарьов (2673) з України, чемпіон світу до 10 років в 1993 та до 12 в 1995, чемпіон Франції Е. Бакро (2627), Крішан Шашикірян (2610) з Індії, чемпіон світу до 20 років в 2000 Лазаро Бузон (2589) з Куби.

У другому ж турі зустрілися два спортсмени з України – Андрій Волокітін і Руслан Пономарьов. Першу партію Андрій грав чорними і вже почав програвати, але вирівняв позицію гарною жертвою коня, що привело до нічиєї. У другій партії Андрій обіграв Руслана. Тут варто відзначити безумовно сильну і гарну гру Андрія, але слід також зауважити, що Руслан був у ненайкращій формі, що видно і в подальшій його грі. Як наслідок, він посів шосте місце. А наш Волокітін став четвертим. Після закінчення турніру Президент Європейського ФІДЕ Б. Кутін персонально запросив Андрія Волокітіна взяти участь у Чемпіонаті Європи серед чоловіків в македонському містечку Охрід .

Саме так Андрій потрапив на дорослий Чемпіонат Європи. Там він був наймолодшим учасником турніру, та й рейтинг – як на такий турнір – мав досить малий (2493), так що стартував аж зі 143 місця. Загалом, у турнірі взяли участь 204 шахісти, з них 142 гросмейстери.

Гра Андрієві пішла, і після двох виграшів (в Зараба Зтура та Зденка Кожула) третю партію він грав із Констянтином Асєєвим. Але тут пощастило менше, і Андрій програв. Згадуючи цю партію, Андрій говорить: “Це була найгірша моя партія. Тут я переоцінив позицію, оскільки грав білими, переоцінив також себе”.

– Поразки впливають на твою подальшу гру?

– Перемога – завжди передбачувана, а поразка – це випадковість, лиха примха долі. Вона, як правило, – результат поганого настрою, чи, скажімо, несприятливої погоди. Це, звичайно, прикро, але все ж поразки не дуже впливають на мою подальшу гру.

І справді, наступна партія з Петером-Гайне Нільсоном закінчилася внічию. Щоправда, далі Андрій знову програв Вадиму Звягінцеву. Але тут успіх знову повернувся до Андрія, тож він з Дубліном-Марком Нарциссом зробив нічию, а три наступні партії виграв (у Євгенія Наяфа, Фрісо Нейбора та Володимира Георгієва). Наступні чотири партії Андрій зіграв унічию (з Бартоломеєм Мацеєю, Снбат Лопутян, Борисом Аврухом та Ігорем Хенкіним). У загальному підсумку Андрій посів 19-те місце, виконавши бал гросмейстера, та виборов путівку на Чемпіонат світу.

– Андрію, тобі лише чотирнадцять, мабуть, нелегко брати участь у таких серйозних змаганнях?

– Турнір у Лозанні був справді дещо важкий, оскільки ми грали по дві-три партії в день. А от Чемпіонат Європи дався мені легко. Батько весь час настроював мене морально: говорив, що мушу грати спокійно, шукати сильніші ходи, не переживати, контролювати час. І це мені дуже допомагало.

– Що тобі найбільше запам’яталося в Охріді?

– У вихідний день була екскурсія в мальовничий старовинний монастир, споруджений у дев’ятому столітті. Їздили ми туди на пароплаві. Морське повітря і гарні враження додали сил до подальшої гри. Щоправда, неподалік Охріда, в Скоп’є, точилася війна, і хоча все було дуже гарно організовано, а нам нічого не бракувало, і нас не турбували, все одно люди з автоматами та посилений режим охорони навіювали неприємне відчуття того, що в країні щось неспокійно.

– Чи підтримує тебе хтось фінансово?

– Останнім часом мене підтримують лише батьки. Зробив мені подарунок салон мод “НТОН”, пошивши костюм, в якому я виступав у Лозанні та на чемпіонаті Європи. Уже другий рік мене запрошують переїхати у Краматорськ, де обіцяють хорошу фінансову підтримку, туди вже переїхала Катерина Лагно, а також там тренується Руслан Пономарьов. Однак покидати Львів мені не хотілось би. Маю надію, що й у Львові знайдеться підтримка. Особливо вона мені потрібна зараз – для підготовки та участі у Чемпіонаті світу.

– Чи були якісь курйози на цьому турнірі?

– Якось після другого туру і двох перемог я з батьком стояв біля ігрового залу. Якраз повз нас проходив В. Корчний, дуже невдоволений тим, що зробив нічию з юним шахістом Єфіменком. Він сердито сказав, показуючи на мене: завтра мені от цю дитину дадуть за суперника. Але в мене постійно було більше очок, і ми з ним так і не зустрілися.

– Які вершини плануєш підкорювати далі?

– Нещодавно мене запросили на турнір 14-ї категорії в Словенію, де гратимуть багато відомих гросмейстерів. Тут я зможу виконати ще один бал гросмейстера. У вересні планую взяти участь у клубному Чемпіонаті Європи на острові Крит. На Чемпіонаті Європи я виборов путівку на Чемпіонат світу, тож мушу старанно готуватися.